• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Робота з батьками

/Files/images/міни.JPG

ФОРМУВАННЯ У ДИТИНИ ЕМОЦІЙНО – ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ

ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Загальновідомо, що саме в сім'ї формуються основні духовні

орієнтири дитини, на яких у подальшому будується система її

взаємовідносин із соціальним середовищем. Цінності, прийняті в

сім'ї, визначають поведінку юної особистості, ставлення її

до себе та інших, сприяючи духовному зростанню чи, навпаки,

перешкоджаючи розвиткові. Розглянемо найтиповіші помилки, що їх

припускаються в роботі з дітьми батьки та вчителі, і шляхи уникнення

цих помилок через тісну взаємодію сім'ї та школи.

Як викликати у дитини інтерес до навчання у школі

Батькам передусім треба знати, що інтерес до навчання може з'явитися у

дитини лише якщо з першого дня дорослі створять умови для формування

у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності

тощо. Тут важливо враховувати вікові психологічні особливості дітей.

Наведемо деякі ситуації і проаналізуємо, як можна впливати на

формування адекватних мотивів навчальної діяльності.

Як розпитувати дітей про школу.

Важливе значення в формуванні у дітей цінностей і мотивів мають

запитання дорослих. Діти легко переймаються їхнім емоційним ставленням

до речей і явищ. Якщо дитина побачить, що тато, такий сильний і

розумний, цікавиться й розпитує, що сьогодні вчили, що писали в класі,

тоді й сама повірить: навчання — справді дуже важливе й необхідне

заняття й ніколи не нудьгуватиме на уроках.

Якщо ж одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед

запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того,

поставить навчання на друге місце.

Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»,

«Які оцінки ти одержав?», «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини,

відповідно, формується інтерес до оцінок, похвали, а не до навчальної

праці. З такою мотивацією перші ж невдачі у неї викличуть негативне

ставлення до школи, оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій.

Отже, першими і найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть

сформувати у дитини інтерес до навчання мають бути: «Що ви сьогодні

вчили на уроках?», «Що ти нового дізнався?», «Що найбільше сподобало-

ся?», «А що виявилося складним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше

місце навчальну діяльність як найважливішу в школі.

Як допомогти дитині полюбити читання.

Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити

у разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити

3

те, що завдає йому неприємностей. Саме тому невдоволення батьків,

невтішні порівняння з іншими дітьми, відчуття провини часто є

причинами, які викликають у першокласників відразу до читання. Якщо

запитати у

дітей, які не люблять читати, чи добре вони читають, то відповіді будуть

однотипними: «Так собі», «Не дуже добре», «Повільно», «Часто

помиляюся», «Погано».

Але часто дорослі самі спричиняють у маленьких школярів небажання

читати. Іноді складається враження, що дитину тільки для того і

вмовляють почитати, щоб був привід висловити невдоволення: «Ну що ти

мимриш?», «Ти що, заснув?». Не дивина, що наступного разу змусити ЇЇ

«сісти почитати» стає ще важче.

Що робити, аби у дитини не виникла відраза до читання? З цього приводу

можна дати батькам кілька найпростіших порад.

• Не сварити за погане читання, а, навпаки, захоплюватися ним, хвалити

малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.

• Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а

тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить

приготування вечері, коли він читає вам на кухні.

• Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої

враження від прочитаного. Цим ви вносите в процес читання емоційно

привабливий момент діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте

дитині можливість відпочити.

• Не треба забувати, що дітям (особливо шестирічним) читати ще

важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст. Якщо

дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, як

п'ять хвилин підряд. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між

ЯКИМИ давати можливість відпочити. У такому разі дитина не

перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його

досконало та якісно.

Усі перелічені прийоми рекомендуємо використовувати з перших днів

навчання, бо виправити негативне ставлення дитини до школи, яке вже

склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.

Поряд із загальними прийомами формування адекватної мотивації

необхідно проаналізувати й ті педагогічні помилки, які призводять до

спаду в першокласників інтересу до навчання вже в перші місяці занять.

4

Причини зниження інтересу дітей до навчання і шляхи їх

подолання

Варто виділити найтиповіші причини зниження інтересу у дітей до

школи:

1)завищені вимоги батьків;

2)неадекватне оцінювання діяльності дитини в сім'ї та школі;

3)часті конфлікти з приводу навчання дитини.

Розглянемо, як ці педагогічні помилки впливають на мотивацію

навчальної діяльності учня і як їх можна усунути.

Завищені вимоги батьків.

Великі надії щодо своєї дитини є природними: усі батьки хочуть, щоб їхня

дитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до

школи добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається

навіяти дітям свої неабиякі сподівання: «Я в школі була відмінницею, тато

вчився відмінно, і ти повинен бути відмінником!» Що таїть у собі така

помилка?

Слід пам'ятати, що самі лише здібності і знання ще не гарантують

шкільних успіхів. У дитини можуть бути не виховані працелюбність, уміння

переборювати труднощі — і навчання даватиметься їй нелегко. На фоні

навіяних учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10», змусить

його зненавидіти навчання, опустити руки, бо сприйматиметься як

несправедливе покарання: «Я працював, старався, а мені «9» поставили».

Такий настрій заважає дитині поступово підвищувати успішність, бо вона

зорієнтована тільки на негайний успіх, .якого чекають її батьки.

Невідповідність критеріїв оцінювання діяльності дітей батьками і

вчителями.

Друга типова причина зниження інтересу до школи в молодших

школярів викликана тим, що багато батьків мають неправильне уявлення про

можливості дітей цього віку і схильні надто високо оцінювати успіхи своєї

дитини. Те, що одна й та сама робота вдома викликає захоплення, а в класі

оцінюється «задовільно», звісно, позначається на ставленні до школи.

Дитина дуже швидко робить висновок, що вчитель навмисно занижує їй

оцінки, що до неї несправедливо ставляться в школі, її не люблять... Таким

чином, батьки самі виробляють у дітей негативне ставлення до школи

замість того, щоб своєчасно дізнатися про критерії оцінювання роботи

учнів і скоригувати свої вимоги з вимогами педагога.

Скоригувати вимоги — це не значить припинити хвалити дитину за

найменші успіхи. Якщо учень виконав завдання хоч трішки краще, ніж

5

учора, його варто похвалити за це і водночас треба сказати: «Бажану оцінку я

тобі все-таки поставлю». Така «невідповідність» викликатиме в учня лише

позитивні емоції і, отже, формуватиме в нього позитивне ставлення до

навчальної діяльності.

Конфлікти з приводу навчання дитини.

Часті конфлікти з приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не

тільки наносять невиправну шкоду взаєморозумінню в сім'ї, не лише

привчають дитину до сварок, псують її характер, негативно впливають на

нервово-психічне здоров'я малюка, а й безпосередньо позначаються на

навчальній діяльності. По-перше, навчання, що стало причиною домашніх

сварок, втрачає привабливість в очах дитини; по-друге, страх перед невдачею

(докорами, погрозами, покараннями) різко знижує вірогідність успіху в

навчальній роботі.

Як уникнути конфліктів з дитиною і водночас підвищити успішність?

Почнемо з домашніх завдань, оскільки вони є основою успішної роботи

в класі. Тут виникають конфлікти з приводу:

1) того, що дитина зволікає з виконанням домашніх завдань; «Дві

години йому можна довбати, що час сідати за уроки, а він і вухом не веде»;

2) невиправдано великих витрат часу на виконання домашніх завдань:

«Годинами сидить, чим завгодно займається — тільки не уроками»;

3) якості виконання завдань: «По сто разів змушую переписувати, і

умовляю, і караю, а все робить будь-як. Немає у нього старанності».

Чому дитина намагається максимально відтягнути час виконання

домашніх завдань? Та тому, що знає: таке зволікання можливе.

Наприклад, якщо гарно попросити маму, то вона відпустить ще погуляти,

якщо викликати жалість у бабусі, то вона дозволить ще погратися чи

подивитися телевізор. Словом, час виконання уроків дитина пов'язує з

близькими: дозволять ще відкласти — значить, добрі, не дозволять — злі.

Тому, коли «добрі» батьки нарешті змусять сісти за уроки, дитина на них

ображена: їй відмовили, її не люблять. Крім того, вона сідає за уроки вже

втомленою, бо тривала боротьба з батьками, постійна невпевненість в

успіхові («А раптом не дозволять?») потребує чимало психічних сил.

Цих конфліктів можна уникнути, якщо відразу встановити час

початку виконання домашніх завдань і будь-що дотримуватися його. Тоді

замість того щоб боротися з невдоволеною дитиною і підкоряти її собі,

дорослий може навіть виступати на її боці, разом з нею «підкорятися

часові», розуміти дитину, співчувати їй, змушеній такого чудового дня йти

не на прогулянку, а вчити уроки.

6

Внаслідок такої зміни позицій стосунки батьків і дитини помітно

покращаться: адже дитину розуміють, їй співчувають, просто нічим не

можуть допомогти — вона сама призначила цей час! А головне — чітке

дотримання такого режиму занять протягом місяця допомагає виробити

відповідне психологічне ставлення до часу: готовність до занять, яка

виявляється в тому, що ігрова діяльність гальмується, а пізнавальні процеси

активізуються.

Великі витрати часу на виконання домашніх завдань пов'язані з тим, що

молодші учні ще не вміють зосереджено працювати, часто відволікаються,

роблять багато зайвої роботи. Але якщо в цьому віці не привчити дитину

економити свій час, працювати на повну силу, то в майбутньому, коли

обсяг домашніх завдань зросте, виконати їх буде просто неможливо.

Для того щоб навчити дитину працювати продуктивно, потрібно

створити такі умови, за яких вона якнайменше буде відволікатися. Це

позбавить учня необхідності повертатися до найважчого психологічного

етапу роботи — етапу, на якому треба налаштувати себе й знову розпочати

заняття. Адже чим частіше дитина відволікається, тим більше психічних

сил вона витрачає на виконання уроків, бо змушена переборювати себе.

А щоб увага відволікалася якнайменше, треба організувати дитині постійне

місце для занять — без ілюстрованих календарів, картинок і листівок під

склом та іграшок на столі. Краще, щоб вона не сиділа біля вікна, з якого

добре видно, як у дворі граються товариші.

Найголовніше: дитина намагатиметься швидко та якісно виконати

домашні завдання тільки тоді, коли на неї після виконання уроків

чекатимуть улюблені заняття. Важливо, щоб малюк мріяв про ту хвилину,

коли він закінчить уроки. А тоді вже — конструктор, настільний теніс, шахи,

футбол у дворі...

Обов'язковою умовою стосунків у системі «батьки — дитина» є взаємна

повага й довіра. Дорослим варто бачити в дитині самобутню особистість, а

не об'єкт виховних дій, шанобливо ставитися до неї, розвивати в собі

вміння підійти до дитини з позитивною установкою.

2023 -2024 навчальний рік!!! Дистанційне навчання!

16.10.2023-20.10.2023 Проведено "Тиждень кібербезпеки"

/Files/images/1/1lisak/зображення_viber_2023-10-20_13-19-32-044.jpg

/Files/images/1/1lisak/зображення_viber_2023-10-20_11-20-24-076.png

Дисципліна під час онлайн-навчання

Часом буває так, що діти в нових умовах порушують дисципліну та зривають уроки, відривають інших учнів, зухвало відповідають вчителям, або навпаки — малоактивні, не слухають, відволікаються на інші гаджети чи ігри.
Як організувати дистанційне навчання дитини
Все це може бути результатом стресу для дитини та нових умов: деколи такі заняття стають нудними для учнів, бо у них навіть немає можливості спілкуватися з іншими дітьми.
Батькам важливо постійно проговорювати важливість навчання та самодисципліни, цікавитися шкільними досягненнями у вчителів тахвалити дитину за її здобутки.
Дитина повинна сама зрозуміти, що дистанційне навчання — це та саме школа, тільки в інших умовах.
Також ненав’язливо контролюйте навчальний процес. Деякі діти можуть ухилятися від навчання або виконання завдань, користуючись недостатньою компетенцією батьків. Вони можуть пояснювати це технічними проблемами, особливостями програм тощо.

Якщо дитина боїться камер

Такі ситуації також мають місце, адже діти часто переймаються через свій зовнішній вигляд та коментарі інших людей. Не варто забувати про злі “жарти” дітлахів: один скриншот від однокласника здатен зруйнувати самооцінку дитини та надовго залишити дискомфорт після проведення уроку.

Перед початком онлайн-занять батькам варто проговорити з дитиною усі ці моменти.

  • Поясніть нормиетикету на онлайн-заняттях: сидіти там треба так само як і в школі, адже всі можуть тебе бачити через камеру.
  • Підготуйте одяг, який дитина буде вдягати на заняття: не варто займатися в піжамі чи домашньому одязі.
  • Слідкуйте і за собою та іншими членами родини, що проживають разом із вами: часто на таких уроках може з’явитися мама у хатньому, або ж родинні сварки буде чутно під час відеоуроку. Такі ситуації можуть збентежити як дитину, так і її однокласників.

Загальні поради: як організувати дистанційне навчання

  • Регулярно спілкуйтеся з дитиною, цікавтеся її навчальним процесом, допомагайте із виконанням домашніх завдань та пояснюйте теми, якщо дитина не змогла розібратися з ними самотужки.
  • Якщо вашій дитині важко дається освоєння комп’ютера, сідайте та розбирайтеся в технологіях разом — не варто кидати дитину сам на сам у такий період.
  • Дозволяйте дитинічастіше бачитися з друзями, проводьте з нею фізкульт хвилинку та більше гуляйте,адже навчання за екраном сильно шкодить дитячому організму.
  • Підтримуйте дитину та не скупіться на ніжні слова й теплі обійми — дитяча психіка не в змозі впоратися зі стресом самотужки.

А що зі шкільного реманенту варто купити цьогоріч для дитини? У нашому матеріалі можеш знайти повний список необхідних до школи речей.

Проведено батьківські збори в 1-11 класах

щодо початку 2023-2024 навчального року!

Поради батькам дітей з ООП

В інклюзивному освітньому середовищі батьки дітей з особливими освітніми потребами відіграють важливу роль в процесі створення індивідуальної програми розвитку (ІПР), яка проявляється, головним чином, в наданні інформації про дитину, її родину, наданні необхідної допомоги для забезпечення прогресивного розвитку дитини.
Співпраця з батьками являється ключовим елементом у створенні середовища, де діти почуватимуться щасливими та захищеними, відчуватимуть підтримку родини та зможуть максимально розвивати свій потенціал. В цьому середовищі фахівці та батьки мають співпрацювати задля надання найкращої допомоги дитині в навчанні.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як усі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення та уявлення про свою дитину.
4. Організуйте свій побут так, щоб ніхто в сім'ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна пишатися вами.
7. Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
8. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
9. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
10. Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
11. Спілкуйтеся з родинами, у яких є діти з особливими освітніми потребами. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
12. Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Відповідальність батьків у разі невідвідування дитиною дистанційних занять

Виховання дітей – це відповідальна справа, а забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти є безпосереднім обов’язком батьків, за невиконання якого можуть настати негативні наслідки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 № 684 був затверджений Порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, який визначає, що у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих, або без поважних причин навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Поважною причиною відсутності учня на навчальних заняттях підтверджується відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров'я, або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття), або учня (для повнолітніх учнів).

Якщо здобувач освіти систематично пропускає заняття без поважної причини, а навчальний заклад не має інформації про те, де він знаходиться, то за законом батьків можна притягнути до адміністративної відповідальності (частини 1-4 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення).Такі справи розглядають на засіданнях суду.

Штрафи за цією статтею є досить високими: на перший раз попередження або штраф 850 – 1700 грн., якщо протягом року повториться те саме, то штраф буде від 1700 до 5100 грн., без урахування судового збору.

Крім пропуску дітьми занять, батьки також несуть відповідальність за куріння ними сигарет, вживання алкоголю, скоєння дрібних крадіжок, хуліганства та ін. Аналогічне покарання передбачене і для тих батьків, чиї діти скоюють діяння, що містять ознаки злочинів або інші адміністративні правопорушення у віці від 14 до 16 років.

Отже, навіть якщо заняття проводиться дистанційно, обов'язок присутності дитини на уроках є обов’язковою, контроль за цим покладається на батьків дитини, адже, відповідно до статті 55 Закону України «Про освіту», батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Відповідно до ст. 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Згідно зі ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. При цьому забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Згідно з підпунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Виходячи із вищевикладеного, просимо батьків, або осіб, що їх замінюють, відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків щодо здобуття освіти їх дітьми.

Як зарахувати до першого класу дитину-переселенця

Заклади освіти в деяких містах уже розпочали приймати документи на зарахування до першого класу. Для багатьох дітей воно пройде за звичною процедурою. Водночас через воєнний стан цьогорічне зарахування до першого класу має свої особливості. Адже частина дітей дошкільного віку, які з1вересня мають стати учнями, через небезпеку разом із батьками вимушено перемістилися в межах України, частина зовсім втратили дім, тому вони розпочинатимуть навчання вшколі за новим місцем перебування. Частина дітей перебуває разом із батьками за кордоном, іперед батьками постає нелегкий вибір— залишатися закордоном та зарахувати дитину до місцевої школи країни перебування чи повертатися в Україну.

Зарахування відбувається відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом МОН від 16.04.2018 №367 (далі— Порядок).

Органи управління у сфері освіти місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, зокрема упідпорядкуванні яких перебувають заклади загальної середньої освіти, та органи управління у сфері освіти повинні забезпечити та організувати зарахування здобувачів загальної середньої освіти, які вимушено змінили місце проживання (перебування) і проживають (перебувають) вУкраїні чи за її межами, до закладів освіти (наказ МОН «Про деякі питання організації здобуття загальної середньої освіти та освітнього процесу в умовах воєнного стану вУкраїні»від 28.03.2022 №274).

Зʼясуємо, коли таякі документи приймати від батьків чи інших законних представників дітей-переселенців для зарахування в перший клас, як зарахувати дитину з ООП, де оприлюднювати інформацію про зарахування учнів.

1.Коли приймати документи

Терміни початку подачі документів на зарахування до першого класу встановлює місцева влада. Вона повинна зробити це не пізніше ніж за місяць додати початку прийому заяв та документів та обов’язково повідомити про це насайтах органу управління освітою.

Заклад освіти не пізніше ніж замісяць до початку прийому заяв також має повідомити про це. Тому оприлюдніть графік прийому документів насайті закладу та/або на інформаційних стендах. Обов’язково оприлюдніть інформацію про закріплену за закладом територію обслуговування, спроможність закладу освіти, тобто максимальну кількість дітей, яких можете зарахувати, кількість учнів у кожному класі (п.6, 7Порядку).

Не пізніше ніж за шість місяців до початку прийому заяв органи місцевого самоврядування мають оприлюднити на своєму сайті рішення про закріплення території обслуговування за закладами освіти, тобто за яким закладом освіти закріплені певні вулиці та будинки (п.9розд.1Порядку).

2.Які документи мають надати батьки

Зараховують дітей до закладу освіти, як правило, до початку навчального року та відповідно до території обслуговування (п.6розд.1Порядку).

Такими, що проживають на території обслуговування закладу освіти, є мешканці, що мають постійну реєстрацію, та зареєстровані внутрішньо переміщені особи.

Якщо документи назарахування допершого класу подають внутрішньо переміщені особи, але незареєстровані націй території, заклад освіти має сприяти їхреєстрації таневідмовляти уприйнятті документів (лист МОН «Щодо зарахування до1-го класу закладів загальної середньої освіти»від 16.04.2022 №1/4202-22).

Щоб зарахувати переміщену дитину допершого класу, один ізбатьків, опікунів або інших законних представників увизначені місцевою владою терміни має подати дозакладу освіти, який обслуговує територію проживання дитини,заяву.

Заяву назарахування допершого класу можна подавати особисто, електронною поштою, факсом або іншим зручним способом для заявника (наказ МОН від 28.03.2022 №274).

Дозаяви батькимають додати:

· копію таоригінал свідоцтва про народження дитини або документ, щопосвідчує їїособу;

· оригінал або копію медичної довідки заформою №086-1/о.

Вумовах воєнного стану батьки також мають надати дозакладу освітиодин іздокументів:

· довідку про взяття наоблік внутрішньо переміщеної особи;

· довідку про звернення зазахистом вУкраїні;

· посвідчення біженця;

· посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист.

Якщо удитини-переселенця відсутнє свідоцтво про народження або інший документ, щопідтверджує особу дитини, зараховуйте дозакладу освіти без свідоцтва чиіншого документу, щопідтверджує особу дитини.

Про відсутність свідоцтва про народження поінформуйте орган опіки іпіклування замісцем проживання дитини чимісцеперебуванням закладу освіти, щоб сприяти оформленню свідоцтва.

Відсутність оригіналу або копії медичної довідки заформою №086-1/о— непідстава для відмови зарахувати дитину до1-го класу.

Оскільки частина переселенців немає змогу вчасно оформити медичні довідки дітей, узгодьте збатьками дітей термін, вякий вони зобовʼязуються надати медичну довідку. Довідку вони обов’язково мають надати допочатку навчального року.

3.Хто має право напершочергове зарахування

Першочергово зараховуйте дітей, які зареєстровані натериторії обслуговування закладу освіти яквнутрішньо переміщені особи, тобто якщо дитина або батьки мають довідку ВПО.

Також право напершочергове зарахування, окрім зареєстрованих натериторії обслуговування, мають діти:

· рідні або усиновлені брати, сестри дітей, які здобувають освіту вцьому закладі;

· діти працівників цього закладу освіти;

· випускники дошкільного підрозділу цього закладу освіти (п.1, 2;пп.1п.3, гл.1розд.2Порядку).

4.Якзараховувати переміщену дитину зООП

Якщо дитина має особливі освітні потреби тапотребує навчання вінклюзивному класі, батьки або законні представники дитини дозаяви про зарахування можуть додавати оригінал або копію висновку інклюзивно-ресурсного центру про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини (пп.3п.4розд.1Порядку).

Інклюзивний клас утворюйте наперіод дії довідки про взяття наоблік внутрішньо переміщеної особи або домоменту виїзду особи зООП доіншого місця проживання. Тому попросіть батьків звернутися доІРЦ замісцем перебування таоформити довідку.

Поінформуйте батьків або законних представників дитини зООП, якщо втратили висновок, щонадав ІРЦ довведення воєнного стану, вони можуть отримати копію висновку напорталі АС«ІРЦ» або увідповідному мобільному додатку. Якщо самостійно отримати копію висновку неможуть, батьки чизаконні представники можуть звернутися доІРЦ замісцем тимчасового проживання, отримати копію висновку задопомогою фахівців ІРЦ або провести первинну (повторну) комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи. Цевизначає МОН улисті від 28.03.2022 №1/3710-22.

5.Чипроводити жеребкування навільні місця

Порядок передбачає жеребкування навільні місця. Тобто якщо взакладі освіти після першочергового зарахування залишилися вільні місця, для тих дітей, чиї батьки, законні представники увстановлені терміни подали заяви навільні місця, має відбутися жеребкування для зарахування націмісця.

Водночаслист МОН від 16.04.2022 №1/4202-22рекомендує цьогоріч закладам освіти провести зарахування допершого класу без жеребкування.

Отже, цього року проводити чинепроводити жеребкування— вирішують заклади освіти.

6.Деоприлюднити інформацію про зарахування

Якщо увашому закладі освіти вистачило місць зарахувати всіх учнів: ітих, які мали право напершочергове зарахування, ітих, які претендували навільні місця, список зарахованих учнів іззазначенням їхніх прізвищ (першу літеру імені можна додати допрізвища, якщо серед тих, хто подавав заяви, єоднофамільці) оприлюдніть винятково взакладі освіти.

Якщож дозакладу зарахували тільки тих учнів, які мали право напершочергове зарахування, йщемаєте провести жеребкування навільні місця, впродовж двох робочих днів здня зарахування дітей наінформаційному стенді закладу освіти, атакож наофіційному сайті закладу освіти (якщо сайту немає— насайті органу, усфері управління якого перебуває заклад освіти) оприлюдніть:

· список зарахованих учнів іззазначенням їхніх прізвищ;

· оголошення про дату, час, місце іспосіб жеребкування;

· інформацію про кількість вільних місць іпрізвища дітей, які претендують навільні місця;

· наказ керівника закладу освіти про утворення конкурсної комісії ускладі 3осіб для проведення жеребкування (абз.2п.2,п.4гл.1, розд.2Порядку).

7.Щоробити, якщо немає місця для всіх, хто подав заяви напершочергове зарахування

Щоб усіх дітей, які мають право напершочергове зарахування, зарахували:

· відкрийте заузгодженням іззасновником додатковий клас чикласи, зокрема інклюзивні чиспеціальні;

· внесіть необхідні зміни доорганізації освітнього процесу;

· вивільніть приміщення, щовикористовуєте незапризначенням, зокрема припиніть орендні відносини.

Або ініціюйте цізміни перед органом, усфері управління якого перебуває заклад освіти.

+

Якщо кількість дітей, які мають право напершочергове зарахування, все одно перевищує спроможність вашого закладу освіти, орган, усфері управління якого перебуває заклад освіти, невідкладно має запропонувати батькам дітей перелік закладів освіти, максимально доступних інаближених домісця проживання дитини, атакож сприяти зарахуванню дітей дотих закладів, які обрали батьки (п.5, гл.1розд.2Порядку).

Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни

ЯК ДІТИ РІЗНОГО ВІКУ РЕАГУЮТЬ НА СТРЕС ТА СПРИЙМАЮТЬ КРИЗОВУ СИТУАЦІЮ

Діти 0-3 років:у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.

Діти 4-6 років:часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.

Діти 7-10 років:можуть відчуватипровину, неспроможність, злість, фантазії, в яких дитина бачить себе “рятувальником”, “зацикленість” на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).

Діти 11-13 років:відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.

Діти 14-18 років:проявляють небезпечну поведінку, можливі суїцидальні думки та прояви аутоагресії, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не вимагати від підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження.

Поясніть підлітку, що всі почуття та реакції зараз природні, а все, що зараз відбувається – це тимчасово, не на все життя. Щоб допомогти підлітку зменшити емоційне напруження – спрямовуйте його активність та емоції на конкретні дії.

Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички.

Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити “завдання виживання” – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням.

Для того, щоб стан дитини якнайшвидше стабілізувався, психологиня Світлана Ройз радить дорослим постійно відповідати на запитання дітей, адже діти потребують пояснень. Ці запитання повторюватимуться кілька разів, але відповідати на них потрібно весь час, коротко та без подробиць. Дитина не має бути присутня при перегляді новин та розмовах про смерть і вибухи. Їй важливо чути слова: «Зараз ми в безпеці» (коли дійсно у відносній безпеці). Наскільки це можливо – потрібно відновити розклад дня й те, що було звичними діями в сім”ї.

Також дітям потрібно грати та комунікувати з іншими дітьми, адже гра – це природний механізм стабілізації. Абсолютно нормально, коли дитина грає в одну гру з зацикленим сюжетом, якщо повертається до тих ігор та мультфільмів, у які грала та котрі дивилася кілька років тому – так вона намагається повернутися до того стану й часу, коли була в безпеці.

ЩО РОБИТИ ДОРОСЛИМ, ЩОБ ЗАСПОКОЇТИ І ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ

  1. ГОВОРІТЬ ІЗ ДИТИНОЮ, ЗАЛИШАЙТЕСЯ СПОКІЙНИМ ПІД ЧАС РОЗМОВИ

ПсихологиняКатерина Гольцбергна своїй сторінці в мережі Facebookрадить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найбільше зберігає спокій.Перед тим, як говорити з дитиною, дорослому самому слід заспокоїтися, щоб не завдати шкоди дитині.

Як дорослим заспокоїти себе – читайте далі в підрозділі про дії під час панічної атаки.

Якщо спілкуєтеся з підлітком – також дуже важливо навчати його, де шукати перевірену інформацію, та ділитися джерелами для її пошуку. Адже, як пояснює психологиня, під впливом стресу підліткам, які зазвичай гарно знаходять інформацію в Інтернеті, зараз складно відшукати перевірену інформацію про все, що відбувається та зрозуміти ситуацію, оскільки емоції пригнічують неокортекс (ту частину мозку, яка “відповідає” за логіку).

2. ДЕМОНСТРУЙТЕ НАДІЙНІСТЬ

Дорослому потрібнопродемонструвати надійність: варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити себе і її від небезпеки, й що наша армія на варті та дасть відсіч. Для дитини до підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами. Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.

3. ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ ПРАВИЛА “ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ”

Слід пояснити дитині, що зараз дуже важливо слухатися старших – вчителя, батька, маму, не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

Також домовтеся та навчіть дитину, де вона може зустрітися з вами або іншими родичами, де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок.

4. ГРАЙТЕ ІГРИ, ВИКОНУЙТЕ З ДИТИНОЮ ЗАСПОКІЙЛИВІ ВПРАВИ

Дитяча психологиня Світлана Ройз звертає увагу,що під час стресу ігри дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою, тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати, грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

Докладний перелік ігор в укритті, які рекомендує психологиня, можна прочитатитут.

5. ВИКОНУЙТЕ ВПРАВИ ПРИ ПАНІЧНІЙ АТАЦІ

Міжнародний фонд ЮНІСЕФ на своїй Фейсбук-сторінці опублікував порадиСвітлани Ройз,як діяти при панічній атаці.

Ви та ваша дитина можете робити такі вправи на вибір:

  • покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю
  • потерти кінчик носу
  • надавити не сильно на очні яблука з двох боків
  • якщо є, де лягти, – лягти на спину і зробити рухи ногами, як на велосипеді
  • сконцентруватися на диханні – одну руку скласти, як човник і накрити нею губи, іншу руку – покласти на живіт. Видих – рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота
  • змащувати губи, полоскати рот водою
  • витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини
  • подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо
  • розтерти тіло
  • розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться точка паніки
  • покласти руки на ребра, відчути, як вони при диханні розширюються, підіймаються
  • розтерти руки, прикласти до нирок.

6. “ЗАЙМІТЬ” ЧИМОСЬ АУДІАЛЬНИЙ КАНАЛ ДИТИНИ

Світлана Ройз пояснює, що під час звуку сирен у дитини в особливому навантаженні перебуває аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось “зайняти”. Для цього можна співати хором, горланити кричалки проти утіпутіна і російської армії, слухати в навушниках аудіоказки та музику, взяти з собою гітару та влаштувати для всіх концерт.

7. ЩЕ КІЛЬКА РЕЧЕЙ, ЯК МОЖНА ВІДВЕРНУТИ УВАГУ ДИТИНИ

  • Обіймайтедитину, жартуйте з нею.
  • Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким.
  • Виконуйте разом із дитиною рутинні справи.
  • Вмикайте мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНІ ПРО ВАЖЛИВІСТЬ БУТИ ЗІБРАНИМИ ТА ДОПОМАГАТИ ОДНЕ ОДНОМУ

ПсихологиняСвітлана Ройзпише, що

необхідно пояснити дитині складність ситуації, пояснити, що сталося те, чого ми боялися, тому важливо бути зібраними та допомагати одне одному.

9. ДОВІРТЕ ДИТИНІ ПОСИЛЬНЕ ДЛЯ НЕЇ ВІДПОВІДАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

Світлана Ройз радитьпокласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги – наприклад, доручити дитині завдання слідкувати за іграшкою.

Наші психологи також рекомендують доручити дитині певну функцію чи роль. Наприклад, можна попросити дитину створити казку про якогось персонажа, уявити себе журналістом та провести репортаж із події тощо.

Прийом відповідального завдання, ролі чи функції можна застосовувати й для саморегуляції дорослих.

10. ДОЗВОЛЯЙТЕ ДИТИНІ ВИВІЛЬНЯТИ НЕНАВИСТЬ ТА ЗЛІСТЬ

Психологиня Вікторія Горбунова пояснює, що зараз і для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Тому дорослим потрібно дозволяти собі й близьким, зокрема й дітям, це робити. Це варто робити в ігровій формі. Можна застосовувати гру “Злий бобер” (придумати злу тваринку і поводитися так, як, на нашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворитися на добру тваринку. Потім – на людину) або кричати в “мішечок для криків” або стаканчик. Але після вивільнення ненависті та злості слід перемкнутися на щось добре і позитивне: на обійми, теплий чай, добрі слова одне одному.

Сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому

дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути

Правила поведінки під час евакуації дітей

► Інформація щодо евакуації повинна бути перевірена на достовірність з надійних джерел державних та місцевих органів влади. Ви маєте бути впевнені, що евакуація не ініційована силами окупанта! Будьте уважні та обережні!
► Не зволікайте з евакуацією! Якщо є така можливість, обов'язково скористайтесь нею. Це може врятувати вам життя.
►Якщо дитина достатньо доросла, щоб зрозуміти батьків, повідомте її, чому і куди ви зараз прямуєте. Якщо дитина продовжуватиме вас перепитувати "чому" і "куди", намагайтеся кожного разу давати відповідь.
►Спілкуйтеся з дитиною спокійно, впевнено та чітко. Не забувайте, що ваш емоційний стан передається вашій дитині.
З дитиною повинна бутиінформація, що допоможе їй повернутися до батьків, в разі, якщо вона загубилася. Це може бути навітьзаписка з контактними даними (ПІБ дитини, дата народження, контактний телефон батьків) в кишені одягу або в рюкзаку. Напишіть цю ж саму інформацію на руці дитини (ближче до ліктя, де напис довше не буде стиратися).До рюкзака, за можливості, також покладіть копії свідоцтва про народження дитини та паспортних даних батьків.
►Одягніть дітей тепло та візьміть з собою додаткові теплі речі, ковдри. Також воду та гарячі напої. Важко завчасно визначити, скільки потрібно буде очікувати на вулиці та в холодних приміщеннях.
►Якщо поруч ви почули вибухи чи постріли, треба лягти на землю головою в бік, протилежний до вибухів і прикрити її руками або речами. Після того, як все припинилося, треба перечекати ще до 10 хвилин, а потім просуватися до укриття, не піднімаючись повністю. Якщо сховища поблизу немає, використовуйте нерівності рельєфу (канави, окопи, вирви від вибухів). Або виконуйте вказівки посадових осіб евакуаційних органів та органів охорони громадського порядку на місцях.
►Поясніть дітям, якщо вони побачили кинуту валізу чи будь-який інший предмет (мобільний телефон, іграшки тощо), суворо забороняється його торкатися, нахиляти, відкривати, переміщувати чи підіймати. Треба негайно попередити про нього батьків!

Вислови, яких ніколи не повинна чути ваша дитина

«Підеш в школу, – ще довідаєшся...», «Може там з тебе людину зроблять !...»
«Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
« Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
«А чого від нього чекати гарного? Він же...»
«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
«І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».

Вислови, які хотіла б почути ваша дитина

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!» «Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...» «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...» «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....» «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...» «Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...» «А ти подякувала Сергійку за фарби ?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...» «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...» «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...» «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..» «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...» «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...» «Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»

Безпека дітей в Інтернеті – поради батькам

Багатьох батьків турбує те, що їхні діти багато часу проводять в Інтернеті.

Доступ до Всесвітньої мережі відкриває безмежні можливості для навчання і самовдосконалення, тому батьки і школа по змозі намагаються забезпечити учням цей доступ.
Проте часто замість того, щоб використовувати Інтернет для виконання домашніх завдань і досліджень, діти проводять там години, обмінюючись миттєвими повідомленнями, граючись в онлайнові ігри та розмовляючи з незнайомими людьми в чат-кімнатах. Таким чином, з появою Інтернету проблема підтримки балансу між розвагами та навчанням у житті дітей ускладнилася. Багато дітей і підлітків, потрапивши в Інтернет, втрачають відчуття часу та реальності.
Нижче наведені поради батькам і вчителям щодо того, як запобігти інтернет-залежності та встановити необхідний баланс між перебуванням дітей у мережі та іншими заняттями.
• Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров'ї, стосунках із членами сім'ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
• Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності, зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.
• Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам'ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.
• Не забороняйте використання Інтернету. Мережа є важливою частиною соціального життя багатьох підлітків. Встановіть домашні правила щодо того, які сайти можна відвідувати дитині, та дотримуйтеся їх. Ці правила можуть передбачати певний проміжок часу, протягом якого можна перебувати в онлайні, заборону використання Інтернету, поки не зроблені домашні завдання, заборону відвідування чат-кімнат або перегляду матеріалів для дорослих.
• Тримайте комп'ютер у відкритій зоні. Встановіть комп'ютер у загальній зоні своєї оселі, а не в кімнаті дитини.
• Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.
• Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором'язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.
• Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.
• Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише онлайнові відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.

Пам,ятка на зимові канікули

Правила поведінки громадських місцях під час канікул;

- Протипожежна безпека, користування газом та електроприборами;

- Обережно - вибухонебезпечні предмети!;

- Тонкий лід – небезпечний лід;

- Обережно біля ялинки;

- Обережно: петарди – загроза життя;

- Будьте обережні на залізниці!

- Увага: обірваний провід!;

- Обережно: дикі тварини!;

- Правила дорожнього руху;

- Профілактика правопорушень, бродяжництва, жебратства;

- Профілактика негативних явищ серед учнів (наркоманія, токсикоманія, алкоголізм, тютюнокуріння).

Сім батьківських заповідей:

1. Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.

2. Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо не надто талановита, не в усьому досягає успіху.

3. Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, - допоможіть їй стати собою.

4. Запам’ятайте: найголовніший ваш обов’язок – розуміти й втішати. Ви – не суддя, не приклад для наслідування, а людина, на грудях якої можна виплакатись і у п’ять, і в п’ятдесят років.

5. Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не робите.

6. Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7. Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя, своїй дитині, вона віддячить вашим онукам.


Кiлькiсть переглядiв: 4409

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.