Дотримання прав дитини в сім’ї, як один із способів запобігання домашньому насильству

2016-11-01

Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» (стаття 1) визначає насильство в сім'ї, як будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права, і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Проблема насильства в сім’ї породжує такі негативні суспільні явища, як зростання кількості розлучень, бездоглядність та безпритульність дітей, жебракування. В свою чергу, зазначені суспільні явища сприяють втраті загальнолюдських цінностей і, як наслідок, формують насильницький світогляд нації та виступають однією з передумов скоєння злочинів у суспільстві.

За даними соціологічних досліджень більше половини українських сімей постійно стикаються з різними видами насильства, при цьому основними постраждалими є переважно жінки і майже завжди діти. Такі діти систематично зазнають тяжких психологічних травм, що впливає на їх подальший розвиток. Це виражається у зниженні рівня самооцінки дитини, замкнутості або ж, навпаки, діти починають моделювати поведінку кривдника та стають агресивними, жорстокими і надалі так само чинять насильство, як у своїй сім’ї, так і поза нею. Діти, що пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі соціалізації: у них порушені зв'язки з дорослими, немає відповідних навичок спілкування з однолітками, вони не мають достатнього рівня знань і ерудиції, щоб завоювати авторитет у школі тощо. Рішення своїх проблем такі діти часто знаходять у кримінальному, асоціальному середовищі, а це нерідко пов’язано з формуванням у них пристрасті до алкоголю, наркотиків, вчиненням крадіжок та інших протиправних дій.

Кожен має пам’ятати, що Конституцією нашої держави людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3); кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (стаття 28); будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом (стаття 52).

Права людини починаються з прав дитини. Базовим міжнародним документом, що визначає основні права та свободи дитини та створений для того, щоб захистити права дитини і надати якнайкращі умови для розвитку та реалізацій її прав, є Конвенція ООН про права дитини, яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року і з цього часу є частиною національного законодавства. Дитина має всі загальнолюдські права: право на життя; право на рівність; право на особисту безпеку та свободу; право на рівний захист законом; право на захист від усіх форм дискримінації; право на здоров'я; право на свободу від тортур та інших нелюдських, жорстоких або принизливих дій та покарань. У Конвенції підкреслюється, що дитина має право на власну думку і на те, щоб її почули, право на те, щоб при вирішенні будь-яких питань, що стосуються дитини, її інтереси враховувалися якнайкраще.

Крім цього, з метою захисту прав людини та дитини, українською державою прийнято ряд нормативних актів з питань протидії насильству: Закони України “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про охорону дитинства”, “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису”, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім”ї”. Ряд статей Кримінального кодексу України встановлюють відповідальність за вчинення насильства в сім’ї.

Таким чином, закріплення на законодавчому рівні відповідальності за вчинення насильства в сім’ї є одним із способів державного захисту прав людини, дитини та запобігання їх порушенню.

Тому безумовне і беззаперечне дотримання прав людини та прав дитини має досить велике значення у відносинах між членами сім'ї, адже порушення цих прав у сім'ї, скоєння насильства по відношенню до матері, батька, інших членів сім’ї так само негативно впливає на дитину, як і насильство, вчинене відносно неї самої.