• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Робота з батьками

/Files/images/122.jpg

/Files/images/1поради!.png

21 вересня 2018 року проведено загальношкільні батьківські збори.

Міністерство освіти і науки України пропонує до громадського обговорення проект Порядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти

Міністерство освіти і науки України пропонує до громадського обговорення проектПорядку проведення інституційного аудиту закладів загальної середньої освіти.
Інституційний аудит – концептуально новий підхід. На відміну від атестації закладів, що мала наглядово-контрольні функції, інституційний аудит впроваджується як інструмент підтримки закладів загальної середньої освіти.
Проект визначає механізм проведення комплексної зовнішньої перевірки, зокрема освітніх та управлінських процесів, а також внутрішньої системи забезпечення якості освіти, що забезпечують ефективність та сталий розвиток закладу.
Оцінювання освітніх і управлінських процесів закладу освіти буде здійснюватися за наступними напрямками:
- освітнє середовище закладу освіти;
- система оцінювання здобувачів освіти закладу освіти;
- педагогічна діяльність педагогічних працівників закладу освіти;
- управлінські процеси закладу освіти.
Зауваження та пропозиції до проекту наказу приймаються до10 жовтня 2018 рокуна електрону пошту:Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.">storchak@mon.gov.ua, Сторчак Ніна Анатоліївна

ЛІЛІЯ ГРИНЕВИЧ ДАЛА ПОРАДИ БАТЬКАМ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО РОКУ: НЕ КУПУВАТИ ЗАЙВОГО, ЗНАТИ ПРО СВОЇ ПРАВА, ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОВЕРНУТИ РЕЖИМ ДНЯ

Батьки не мусять купувати друковані зошити, мають право впливати на вибір шкільної форми та допоможуть дитині, якщо разом із нею налагодять режим дня ще до 1 вересня. Про це розповіла Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич в ефірі програми «Сніданок з 1+1» сьогодні, 31 липня 2018 року.

«Я хотіла б попередити батьків, що ви зовсім не зобов’язані, наприклад, купувати якісь додаткові друковані зошити, якщо вам кажуть за це платити. Можна і в звичайному зошиті писати, головне, щоб був підручник або роздатковий матеріал від вчителя. Йдеться про те, що дуже часто навколо навчання в школі крутяться різні бізнеси. І ці пропозиції – і те купити, і те, і те – дуже часто якраз стимульовані зовні для того, щоб заробляти гроші. Тому до цього потрібно ставитися дуже критично», – зазначила Лілія Гриневич.

Міністр також підняла питання шкільної форми – школи не можуть змушувати батьків купляти форму конкретних виробників, а батьки мають бути допущені до вирішення питання щодо запровадження та формату шкільної форми у закладі.

«Звичайно, школа має право вирішувати, яку вона має шкільну форму. Як правило, вашу дитину не можуть примушувати купляти конкретну шкільну форму, а домовляються, наприклад, що ходять у темному низі та має бути світла сорочечка, а вже колір чи крій не є особливо важливим. Що батькам також потрібно пам’ятати – ви є дорослі люди і повинні мати вплив на ці питання в школі», – пояснила Лілія Гриневич.

Вона також порадила батькам уже зараз – у серпні – поступово повертати дітей у звичний режим дня, аби це не стало додатковим стресом для школяра на початку навчання.

«Ми наближаємося до серпня – останнього літнього місяця. У нас доволі тривалі літні канікули. І зрозуміло, що дітям потрібно налагоджувати режим дня. Бо у вересні місяці їм прийдеться рано вставати, йти до школи, певна є напруга, і цей режим потрібно зараз відлагоджувати», – зауважила Лілія Гриневич.

Що не менш важливо – допомогти дітям хоча б частково повернутися у матеріал навчання, щоб розвантажити їх протягом наступного навчального року.

«Звичайно, було б добре в останній місяць канікул бодай трохи повернути дитину в матеріал навчання. Але все потрібно робити помірковано. Якщо це година часу в день або трохи більше, якщо це школяр старшого віку, такі речі необхідні. По-перше, бо наш мозок подібний до м’язів, якщо ми його тренуємо – він залишається у формі, якщо ні – потім буде складніше. Наприклад, з малюками, в залежності від вікової категорії, варто повторювати математичні дії, також варто протягом літа прочитати великі та складні програмні твори на наступний рік, щоб потім було легше. І варто згадати про це зараз, поки попереду ще цілий місяць канікул, щоб не робити потім все в останній тиждень», – додала Міністр.

0349

Дослідники вивчають вплив нових технологій на дітей, їхнє фізичне та психічне здоров’я, а також соціальні навички. Наприклад, цьогорічне опитування американських підлітків Pew Research Centerпоказало, що 45% із них майже постійно перебувають онлайн, а24% відчувають негативний вплив соцмереж на їхнє життя. Психологи сперечаються, які саме пристрої та інтернет-платформи шкодять дітям найбільше, а також визначають, скільки годин хлопцям та дівчатам безпечно проводити онлайн у тому чи іншому віці.

А ось американська соціальна антропологиня та педагогиня Еріка Крістакіс, авторка книжки «Як важливо бути маленьким: чого маленькі діти справді потребують від дорослих» (The Importance of Being Little: What Young Children Really Need From Grownups), звертає увагу на іншу проблему. Вона стверджує, що значної шкоди розвитку дітей завдають батьки, які, проводячи час із сином чи донькою, раз-у-раз поглядають на свої смартфони.

У її публікації «Небезпеки від відволікання батьків» йдеться про те,що повсюдність використання смартфонів призвела до багатьох негараздів: смертельних аварій, порушень сну, втрати здатності до співпереживання, проблем у взаєминах… Видається, легше перерахувати речі, на які смартфони не вплинули. Деякі нові дослідження показують, що ключова проблема розвитку дітей залишається недооціненою: це використання батьками ґаджетів. Стверджуючи це, яне применшую прямої загрози технологій. Єсерйозні докази того, що тривалий час перед екраном (особливо перегляд швидких або жорстоких зображень) має руйнівний ефект для мозку дитини. Сьогоднішні дошкільники проводять за ґаджетами більше чотирьох годин на день. Аз1970року середній вік, уякому діти починають дивитися на екран, змістився зчотирьох років до… лише чотирьох місяців.Проте деякі нові інтерактивні ігриможуть бути безпечнішимидля дітей, ніж перегляд телебачення або відео на YouTube, оскільки краще імітують природні навички гри. І, звісно, багато хто зтеперішніх нормальних дорослих удитинстві дивився чимало дурнуватого контенту. Але так чи інакше, час за пристроями,— це час, не витрачений на активне вивчення світу та стосунків зіншими людьми.

Батьки в наш час проводять більше часу здітьми, ніж будь-коли раніше. Попри різке збільшення відсотка працюючих жінок, тепер вони приділяють більше часу турботі про дітей, ніж у1960-х роках. Але взаємодія між батьками й дитиною все менш якісна. Вони постійно присутні вжитті своїх чад фізично, але емоційно менше в нього включені.

На ще одну проблему, пов’язану зактивним використанням батьками ґаджетів,звернув увагуКрейг Палсон: він відстежував залежність зростання кількості дитячих травм від популярності смартфонів. Це привернуло увагу до фізичних небезпек для дітей, чиї батьки відволікаються на ґаджети, але мало хто замислився про вплив на когнітивний розвиток дітей.

Сучасні батьки страждають від того, що експертка зтехнологій Лінда Стоун понад 20років томуназвала«постійною частковою увагою». Це шкодить і нам самим, і нашим дітям.Новий стиль батьківської взаємодії може призвести до переривання давньої емоційної інформаційної системи, особливістю якої є чуйна комунікація— основа переважної більшості підходів до навчання людей чогось нового.

Науковці пропонують різні назви для двоїстої сигнальної системи між дорослим та дитиною, яка створює основну архітектуру мозку. Джек Шонкофф, педіатр ідиректор Гарвардського центру розвитку дитини, називає цей стиль комунікації «служити йповертати»; психологині Кеті Хірш-Пасек іРоберта Міхнік Голінков пропонують назву «розмовний дует». Батьки по всьому світу вдаються до одного йтогож: вони спілкуються здітьми вищим тоном мовлення, спрощеною граматикою та здещо перебільшеним зацікавленням та ентузіазмом. Незважаючи на те, що ці розмови можуть набридати дорослим, дітям їх ніколи не досить. Як свідчить одне здосліджень, діти, які брали участь утакому спілкуванні в11місяців та в14місяців, удва роки знали вдвічі більше слів, ніж ті, хто його не мав.

Проблеми виникають, коли емоційна інформаційна система спілкування дитини йдорослого, украй важлива для раннього розвитку, переривається, наприклад, повідомленням учаті.

Водному експерименті група дев’ятимісячних дітей, які отримали кілька уроків мандаринської мови від живої людини, могла вирізняти певні її фонетичні елементи. Тоді як інша група, яка отримала цю ж інформацію звідео, не могла. За словами пані Хірш-Пасек, усе більше досліджень підтверджують важливість бесіди. «Мова є єдиним найкращим провісником досягнень унавчанні, аключем до сильних мовних навичок єці обопільні вільні бесіди між дітьми йдорослими»,— вважає вона.

На початку 2010-х років бостонські дослідники таємно спостерігали за 55батьками та опікунами, які їли зодним або декількома дітьми вресторанах швидкого харчування. Із 55дорослих сорок були поглинені своїми телефонами, деякі зних майже повністю ігнорували дітей. Науковці виявили, що дорослі насамперед відволікалися на друкування йнатискання на екран, ане на дзвінки. Не дивно, що багато дітей почали пробувати привертати на себе увагу. Наступне їхнє дослідження стосувалося взаємодії 225матерів та їхніх усередньому 6-річних дітей узнайомій їм обстановці. Імамам, ідітям дали їжу, яку необхідно було спробувати, іцей процес записували на відео. Виявилося, що чверть матерів спонтанно використовували свій телефон, іті, хто це робив, мали значно менше словесних іневербальних взаємодій із дитиною.

Ще один експеримент провели психологині Хірш-Пасек, Голінков іДжесса Рід. Вони з’ясовували, чи впливає використання батьками мобільного телефона на те, як вони вчать дітей. Тридцять вісім матерів та їхніх дворічних дітей помістили вкімнату. Мами мали навчити своїх дітей двох нових вигаданих слів. Їм дали телефони для зв’язку здослідниками, які були віншій кімнаті. Експеримент довів, що увипадках, коли спілкування мам ідітей переривалися дзвінком, діти не навчалися цих слів, а коли їм не заважали, все вдалося.

Схоже, ми виробили найгіршу модель виховання, яку можемо собі уявити,— ми присутні біля дітей фізично, тим самим блокуючи дитячу автономію, та лише частково залучені емоційно. Виправити це непросто, особливо зурахуванням стрімких змін восвітіТепер близько двох третин чотирирічних дітей ходять удитячі садки якогось типу, де часто заняттявідбуваютьсяуформаті односторонньої «вчительської розмови». Утаких середовищах діти рідко мають нагоду для спонтанного спілкування.

Збалансувати потреби йбажання дорослих та дітей ніколи не було легко. Наївно думати, що діти могли би коли-небудь стати незмінним центром уваги батьків. Мати, яка відправляє дітей погратися, чи батько, який каже, що йому потрібно зосередитися на роботі внаступні півгодини,— це цілком обґрунтовані відповіді на конкурентні вимоги дорослого життя.

Багато дорослих людей побудували своє повсякденне життя навколо хибної установки, що вони завжди зможуть усе поєднувати— працювати, піклуватися про дітей, мати добрі стосунки зі своїм чоловіком чи дружиною, приділяти увагу батьками та всім іншим, хто може їх потребувати. Акрім цього, бути вкурсі всіх подій іпам’ятати, йдучи до машини, що потрібно замовити більше туалетного паперу. Сучасні батьки застрягли вцифровому еквіваленті циклу обертання.

Батьківська неуважність, якщо вона трапляється час від часу, неє катастрофою— вона навіть може виробити вдитини стійкість та— устарших дітей— незалежність. Та інша річ, коли це відбувається постійно. Неуважні дорослі стають дратівливими, коли їх відривають від телефона; вони не тільки пропускають емоційні сигнали дітей, ай часом неправильно їх тлумачать. Батько, зосереджений на ґаджеті, може бути більш схильним до гніву. Адже він може припустити, що дитина намагається ним маніпулювати, тоді як насправді вона просто хоче уваги.

Пам'ятка батькам

Літні канікули
Шановні батьки!
Нагадуємо Вам, що Ви несете особисту відповідальність за життя і здоров’я своїх дітей під час літніх канікул. Не залишайте дітей без нагляду старших у період літнього відпочинку.
Перебуваючи на літніх канікулах, Ваші діти повинні дотримуватись правил безпеки життєдіяльності і пам’ятати:
- про правила дорожнього руху;
- про правила пожежної безпеки;
- про безпечне поводження з петардами;
- про безпечне поводження з електропобутовими і газовими приладами;

- про безпечне поводження біля відкритих водойм і на воді;

- про шкідливість алкоголю, паління та вживання наркотичних і психотропних речовин;
- про шкідливість тривалого перебування на сонці;

- про безпеку перебування в місцях можливих обвалів (яри, кар’єри, глинища);

- про небезпеку укусів диких та свійських тварин;

- про правила поведінки в громадських місцях;

- про обережність на залізниці;

- про необхідність слухатися батьків, учителів, вихователів і виконувати їхні розпорядження;

- про дотримування правил безпечної поведінки під час грози;

- про необхідність дотримуватися техніки безпеки під час проведення екскурсій, походів, культпоходів.

Категорично забороняється:

- розпалювати вогнища біля будівель в населених пунктах, у лісах і лісосмугах (особливо хвойних), поблизу полів хлібних злаків;
- вживати в їжу гриби і невідомі ягоди;
- брати в руки отрутохімікати;
- гратися гострими і небезпечними предметами;
- проводити дитячі ігри і розваги поблизу повітряних ліній електропередач;
- користуватися вогнепальною зброєю (самопалами);

- знаходитись біля водойм і на воді без нагляду дорослих.

Дотримання учнями елементарних вимог безпеки життєдіяльності під час канікул принесе тільки радість і задоволення від літнього відпочинку.

Шановні батьки!

Пам'ятайте, що літні канікули для дітей - це можливість набратися свіжих сил, оздоровитися, закріпити набуті знання і використовувати їх у домашніх умовах. Звертаємо увагу на організацію відпочинку Вашої дитини під час канікул. Приділяйте, будь ласка, більше уваги своїй дитині. Залучайте до виконання домашніх обов’язків. Тримайте під контролем проведення дозвілля сина (доньки) за межами дому у вечірній час.

04.05.2018 відбулися батьківські збори в 11 класі,

на яких були присутні батьки та учні 11 класу. Директор школи Є.Г.Ящук ознайомила присутніх з презентацією заступника завідувача ІМЦ Тавшунської Т.П. "Про підготовку до організованого закінчення 2017/2018 навчального року, проведення державної підсумкової атестації"(у вкладенні ,внизу сторінки).

Вірус цифрового слабоумства (всім батькам на замітку)

Дослідження показують, що в мозку представників цифрового покоління спостерігаються зміни, схожі на ті, що з’являються після черепно-мозкової травми або на ранній стадії деменції — слабоумства, що розвивається в старечому віці. У це складно повірити, але середньостатистичний семирічний європеєць вже провів біля екранів більше року свого життя (по 24 години на добу), а 18-річний — більше чотирьох років!Хочеш сказати, що зараз зовсім інші діти?

Так, діти інші, але мозок у них такий же, що був у людини тисячу років тому, — 100 мільярдів нейронів, кожен з яких пов’язаний з десятьма тисячами собі подібних.Мозок потрібно розвивати і годувати. Всі наші думки, дії, рішення складних завдань і глибокі роздуми залишають слід у нашому мозку.«Ніщо не може замінити того, що діти отримують від власного, вільного і незалежного мислення, коли вони досліджують фізичний світ і стикаються з чимось новим», — стверджує британський професор психології Таня Бірон.Ти будеш шокований, але з 1970 року радіус активності дітей (простору навколо будинку, в якому діти вільно досліджують навколишній світ) скоротився на 90%!

Світ стиснувся до екрану смартфона. Діти забули і, що ще гірше, просто не знають, як це — бігати під дощем, пускати кораблики, лазити по деревах або просто розмовляти один з одним. Вони годинами сидять, уткнувшись в свій смартфон.

А адже їм необхідно розвивати свої м’язи, знати про ризики, які приготував для них світ, і просто взаємодіяти зі своїми друзями. «Дивно, як швидко сформувався зовсім новий тип середовища, де смак, нюх і дотик не стимулюються, де більшу частину часу ми сидимо біля екранів, а не гуляємо на свіжому повітрі і не проводимо час у розмовах віч-на-віч», — говорить Сьюзан Грінфілд. Нам, безперечно, є про що хвилюватися.Мозок формується, коли є зовнішні стимули і чим більше їх буде — тим краще для мозку.

Тому дуже важливо, щоб діти досліджували світ фізично, але не віртуально. Це потрібно зростаючому мозку, як і тисячу років тому. Також дитині потрібен здоровий і повноцінний сон. Але сучасні діти не здатні вийти з Інтернету і відірватися від комп’ютерних ігор.

Це сильно скорочує тривалість їх сну і веде до порушень. Яке може бути розвиток, коли ти втомлений і в тебе болить голова, а шкільні завдання ніяк не лізуть в голову?!Ти запитаєш, як цифрові технології можуть змінити мозок дитини? По-перше, кількість зовнішніх стимулів обмежується через одноманітного проведення часу в Інтернеті.

Дитина не отримує необхідного їй досвіду, щоб розвинути досить важливі ділянки мозку, які відповідають за співпереживання, самоконтроль, прийняття рішень… А те, що не працює, відмирає. Адже у людини, який перестав ходити, атрофуються ноги? Діти не звикли запам’ятовувати інформацію — їм простіше знайти її в пошукових системах. Ось тобі і проблеми з пам’яттю. Вони її зовсім не тренують.Думаєш, що діти стали набагато розумнішими завдяки Інтернету?

А чи знаєш ти, що нинішні одинадцятирічні виконують завдання на такому рівні, який демонстрували восьми – або дев’ятирічні діти 30 років тому. Дослідники відзначають, що однією з основних причин цього є життя у віртуальному світі. «Я побоююся, що цифрові технології инфантилизируют мозок, перетворюючи його на подобу мозку маленьких дітей, яких залучають тріскучі звуки і яскраве світло, які не можуть концентрувати увагу і живуть цим моментом», — говорить Сьюзан Грінфілд.Але ти ще можеш врятувати своїх дітей!

Досить просто обмежити час користування всілякими гаджетами. Ти будеш здивований, але Стів Джобс, гуру цифрової індустрії, саме так і робив. Його діти не користувалися айпадом взагалі, а інші гаджети їм заборонялося використовувати ночами і у вихідні дні.Кріс Андерсон, головний редактор американського журналу «Wired», один із засновників 3D Robotics, також обмежує своїх дітей у використанні гаджетів. Правило Андерсона — ніяких екранів і гаджетів в спальні! «Я, як ніхто інший, бачу небезпеку надмірного захоплення Інтернетом.

Я сам зіткнувся з цією проблемою і не хочу, щоб ці ж проблеми були у моїх дітей». Сини творця сервісів Blogger і Twitter можуть користуватися своїми планшетами та смартфонами не більше 1 години в день, а директор OutCast Agency, обмежує використання гаджетів у будинку 30 хвилин в день. Його молодші діти зовсім не мають гаджетів.Ось тобі і відповідь на питання «що робити?». Подбай про підростаюче покоління, пише джерело.

Подумай, яке майбутнє їх чекає через 10-20 років, якщо вони сьогодні проводять півдня перед екранами своїх суперсучасних гаджетів.

Увага!!!

На виконання листа Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації від 16.03.2018 № 01-32/1125 відділ освіти Харківської районної державної адміністрації інформує, що 29-30 березня 2018 року Міжнародний виставковий портал «ExpoUniverse» за підтримки Харківської обласної державної адміністрації проводить у м. Харкові онлайн-виставку «Країна освіти».

Мета виставки – інформування та сприяння старшокласникам, абітурієнтам та їх батькам у пошуку інформації про заклади професійної, вищої освіти, програми стажування, молодіжні та дитячі проекти, профорієнтаційні курси.

Відвідувачі виставки матимуть можливість ознайомитися з закладами освіти, провести бесіду онлайн, поставити питання щодо умов вступу тощо за посиланням https://expo-universe.com/exhibition-entrance/48/ або www.expo-universe



Пам’ятка для батьків на час весняних канікул

1.Не залишайте дітей без нагляду. Ви повинні знати, де знаходиться ваша дитина протягом дня і ночі.
2.Слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем.
3.Використання піротехнічних засобів небезпечне для життя і здоров’я.
4.Нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватись правил дорожнього руху.
5.Не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища.
6.Категорично забороніть дітям грати в недобудованих,зруйнованих, аварійних будівлях або на території поблизу таких об'єктів.
7.Нагадуйте правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами.
8.Пам’ятайте про правила поводження з бездоглядними свійськими тваринами.
9.Не допускайте, щоб Ваші діти вживали алкогольні напої.
10.В разі необхідності телефонуйте:
- при пожежі - 101
- до поліції - 102
- швидка допомога - 103
- служба газу - 104

Вибір та замовлення підручників для учнів 5 класу на 2018 - 2019 навчальний рік/Files/images/вибір підручників.jpg

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДГОТОВКИ ДІТЕЙ ДО ЗНО

Шановні батьки! Психологічна підтримка - це один з найважливіших факторів, що визначають успішність Вашої дитини в здачі ЗНО. Як же підтримати випускника?

Існують помилкові способи підтримки дитини:

-гіперопіка,

-створення залежності підлітка від дорослого,

-нав'язування нереальних стандартів,

-стимулювання суперництва з однолітками.

Справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, можливостей позитивних сторін дитини. Підтримувати дитину - значить в вірити їй. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особистості долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають чимало можливостей, щоб продемонструвати дитині своє задоволення від його досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку"Ти зможеш це зробити!"

Щоб показати віру в дитину, батько повинен мати мужність і бажання зробити наступне:

-забути про минулі невдачі дитини.

-допомогти дитині знайти упевненість в тому, що він впорається з цим завданням.

-пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які підтримують дітей, наприклад"Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре", "Ти знаєш це дуже добре."Підтримувати можна за допомогою дотиків, спільних дій, фізичного співучасті, вираз обличчя. Отже, щоб дитину підтримати, необхідно:

-спиратися на сильні сторони дитини

-уникати підкреслення промахів дитини

-виявляти віру в дитину, співчуття до нього, упевненість в його силах

-створити будинку обстановку дружелюбності і поваги, вміти і хотіти демонструвати любов і повагу до дитини

-будьте одночасно тверді й добрі, але не виступайте в ролі судді

-підтримуйте свою дитину, демонструйте, що розумієте її переживання.

Не переймайтеся про кількість балів, які дитина отримає на іспиті, і не критикуйте дитину після іспиту. Навіюйте дитині думку, що кількість балів не є досконалим вимірюванням його можливостей.Не підвищуйте тривожність дитини напередодні іспитів- це може негативно позначитися на результаті тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно "зірватися". Підбадьорюйте дітей, хваліть їх за те, що вони роблять добре. Підвищуйте їхню впевненість у собі, тому щочим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.Спостерігайте за самопочуттям дитини, ніхто, крім Вас, не зможе вчасно помітити і запобігти погіршенню стану дитини, пов'язане з перевтомою. Контролюйте режим підготовки дитини, не допускайте перевантажень, поясніть їй, що вона обов'язково повинна чергувати заняття з відпочинком. Забезпечте вдома зручне місце для занять, прослідкуйте, щоб ніхто з домашніх не заважав.

Зверніть увагу на харчування дитини: під час інтенсивного розумового напруження йому необхідна поживна і різноманітна їжа і збалансований комплекс вітамінів. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага і т.д. стимулюють роботу головного мозку.

Допоможіть дітям розподілити теми підготовки по днях.Ознайомте дитину з методикою підготовки до іспитів. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо проглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо він не вміє, покажіть йому, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірок тестових завдань).Велике значення має тренаж дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних йому письмових та усних іспитів.

Заздалегідь під час тренування за тестовими завданнями привчайте дитину орієнтуватися в часі і вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що додасть їй спокій і зніме зайву тривожність. Якщо дитина не носить годинник, обов'язково дайте йому годинник на іспит.Напередодні іспиту забезпечте дитині повноцінний відпочинок, він повинен відпочити і як слід виспатися. Порадьте дітям під час іспиту звернути увагу на наступне:

-пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

-уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування - не до дочитавши кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться його вписати);

-якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і відзнач, щоб потім до нього повернутися;

-якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на питання, чи є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш вірогідний варіант.

І пам'ятайте: найголовніше - це знизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.Безумовно, іспити - справа індивідуальна суто, випускник опиняється сам на сам з комісією. І батькам залишається тільки хвилюватися за свою дитину, лаяти його згідно народної традиції або намагатися підтримати на відстані. Дорослі вже зробили все, що було в їхніх силах. Чудово, якщо у батьків є можливість оплачувати заняття з репетиторами, але тільки цим їхня допомога в жодному разі не повинна обмежуватися. Саме батьки можуть допомогти своєму випускнику найбільш ефективно розпорядитися часом і силами при підготовці до ЗНО(або інших іспитів). Допомога дорослих дуже важлива, оскільки людині, крім усього іншого, необхідна ще й психологічна готовність до ситуації здачі серйозних іспитів. Погодьтеся, що кожен, хто, складає іспити, незалежно від їх результату, осягає найважливішу в житті науку - вміння не здаватися у важкій ситуації, а провалившись - вдихнути на повні груди і йти далі.

Задовго до іспитів обговоріть з дитиною, що саме йому доведеться здавати, які дисципліни здаються йому найбільш складними, чому? Ця інформація допоможе спільно створити план підготовки - на які предмети доведеться витратити більше часу, а що вимагає тільки повторення. Визначте разом з дитиною його "золотий годинник" ("жайворонок» він чи «сова»). Складні теми краще вивчати в години підйому, знайомі добре - в спаду годин. Прочитайте список питань до іспиту. Не соромтеся зізнатися дитині, що вже не дуже добре пам'ятаєте більшість розділів біології, хімії або будь-якого іншого предмета, який йому необхідно підготувати. Нехай він просвітить вас з тих чи інших тем, а ви задавайте питання. Чим більше він встигне вам розповісти, тим краще. Домовтеся з дитиною, що ввечері напередодні іспиту він припинить підготовку, прогуляється, скупається і ляже спати вчасно. Останні 12:00 повинні піти на підготовку організму, а не знань.

У вихідний, коли ви нікуди не поспішаєте, влаштуйте дитині репетицію письмового іспиту (ЗНО). Наприклад, візьміть один з варіантів ЗНО з математики (вчителі при підготовці дітей користуються різними варіантами ЗНО). Домовтеся, що у дитини буде 3 або 4 години, та посадіть за стіл, вільний від зайвих предметів, засічіть час і оголосіть про початок "іспиту". Прослідкуйте, щоб його не відволікали телефон або родичі. Зупиніть випробування, дайте школяреві відпочити і перевірте разом з ним правильність виконання завдань. Постарайтеся виправити помилки і обговорити, чому вони виникли. Поговоріть і про відчуття, що виникли в ході домашнього іспиту: чи було йому забавно або незатишно, чи вдалося зосередитися на завданні і не відволікатися?Слідкуйте за тим, щоб під час підготовки дитина регулярно робила короткі перерви. Поясніть йому, що відпочивати, не чекаючи втоми - кращий засіб від перевтоми. Важливо, щоб учень обходився без стимуляторів (кави, міцного чаю) нервова система перед іспитом і так на взводі. Чимало шкоди може завдати і спроба зосередитися над підручниками в одній кімнаті з працюючим телевізором або радіо. Якщо школяр хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Практичний психолог Редчук І.А.

Що потрібно знати батькам про кір у дитини?

Що потрібно знати батькам про кір у дитини?

Кір належить до заразного інфекційного захворювання, яке провокує виникнення висипань на шкірі всього тіла. Дуже часто хворобу кору називають коровою краснухою. Оскільки кір вважається небезпечною хворобою, то батькам потрібно знати, що таке кір, які основні симптоми кору, що потрібно робити при кору у дитиниі як допомогти дитин іуникнути цього захворювання.

Першими симптомами кору є симптоми звичайної . При цьому у дитини різко піднімається температура тіла, спостерігається нежить, чхання,запалення і почервоніння горла, а також з’являється сухий інтенсивний кашель. Дуже часто на шиї у дитини опухають лімфовузли.Дитина стає млявою, втомленою, у неї червоніють і запалюються очі, а також може з’явитися пронос. Після того, як ці симптоми трохи згаснуть, в роті почнуть з’являтися плями червоного кольору і висипи по всьому тілу.

Кір– це заразне захворювання, яке легко передається повітряно-крапельним шляхом. Дитина, яка захворіла на кір, є для решти заразною протягом періоду за чотири доби до появи висипів і через чотири доби після того, як з’явився висип. У цьому і полягає підступність вірусу кору, що навіть якщо дитина контактувала з хворим на кір, то перші симптоми захворювання можуть з’явитися тільки через тиждень після цього.

Найчастіше, особливого лікування кір не вимагає і проходить самостійно. Але, це тільки в тому випадку, якщо дитина нормально себе почуває, і немає ускладнень.

Що повинні робити батьки, якщо у дитини кір? Для початку давати малюкові багато пити, а в разі підвищення температури вище 38,5 градусів, її необхідно збивати. Крім цього, при кору у дитини спостерігається втома очей і світлобоязнь, тому очі дитини повинні відпочивати. Найкраще для цього закрити штори і обмежити перегляд мультиків і передач. Втома очей у малюка при кору пов’язана з тим, що кір значно зменшує вітамін А в організмі дитини і це може призвести до розвитку синдрому сухого ока і навіть до сліпоти. Тому, при кору дитина повинна отримувати достатню кількість вітаміну А щодня.

Якщо у дитини кір, то не потрібно водити його в садок або школу як мінімум ще 4-5 днів після того, як пройде висип.

Бувають ситуації, коли при кору у дитини потрібно негайно викликати лікаря. До таких випадків належить ситуація, коли малюк втрачає свідомість і його досить важко розбудити, висока температура тримається більше тижня, у дитини спостерігається діарея більше двох тижнів або спостерігаються ознаки зневоднення організму, у дитини сильний головний біль або ж спостерігається виражене погіршення стану малюка.

Допомогти запобігти захворюванню кору, а також розвиток важких ускладнень після хвороби, може щеплення від кору, якае входить до календаря обов’язкових щеплень для дітей.

ЗВЕРНЕННЯ ДО БАТЬКІ
В
















Не залишайте дітей без нагляду! Дбайте про безпеку своїх дітей, дотримуючись правил безпечної поведінки в побуті. Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою,побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди – потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти в тій чи іншій ситуації.Пам’ятайте, що життя ваших дітей залежить лише від вас самих!



/Files/images/4осінь4.jpg



ПАМ’ЯТКА ДЛЯ УЧНІВ ТА БАТЬКІВ В ЗИМОВИЙ ЧАС

До уваги батьків та учнів!

З метою попередження нещасних випадків та травматизму, дирекція школи просить вас ознайомитись з правилами техніки безпеки під час зимових канікул, з обов’язковим їх дотриманням.

Поведінка на дорозі

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає і дорога робиться особливо слизькою, як каток. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. А це означає, що не можна ковзатися на тротуарі, а тим більш на проїжджій частині дороги. Машину на слизькій дорозі зупинити неможливо. Гальмівний шлях транспортного засобу на слизькій дорозі збільшується у два – три рази.

Ви – пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважними на дорозі.

Правила поведінки на вулицях і дорогах у зимовий період

• Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

• Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб не виїхати на проїжджу частину, бо це дуже небезпечно.

• Не ходіть близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування

• При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машини. Або тоді, коли транспортні засоби вже зупинилися.

• Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспортних засобів, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.

• Не катайтеся на ковзанах по тротуару чи дорозі – це небезпечно.

• Ніколи не чіпляйтеся до транспортних засобів, щоб прокататися з «вітерцем». Це приведе до тяжких трагічних наслідків.

• Ніколи не спускайтеся з гірки на санчатах або лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

• Залізниці взимку також небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає потреба перейти залізничну колію, то будьте уважні.

• Не грайтеся в рухливі ігри поблизу проїжджої частини. Не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса автомобіля.

• Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або ненароком хтось може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса.

• Поводьтеся на вулиці та зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.

• Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена чи недостатня видимість.

• Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу.

Вибухонебезпечні предмети

• До виявлених вибухонебезпечних предметів ні в якому разі не можна торкатись, перекладати, розряджати, зберігати.

• Забороняється використовувати снаряди для розведення вогню.

• Не можна збирати, здавати снаряди в металобрухт.

• Виявивши вибухонебезпечні предмети, необхiдно термiново повідомити міліцію, школу, військкомат.

Правила протипожежної безпеки

• Дотримуйтесь правил протипожежної безпеки під час встановлення ялинок, під час проведення новорічних свят.

• Гра з вогнем — одна з причин пожежі.

• Категорично забороняється дітям зривати петарди та запускати салюти!

Правила поведінки на кризі

• Не виходьте на кригу, міцність якої вам невідома.

• Не виходьте на кригу під час льодоходу, відлиги, снігу i сильних перепадів температури повітря.

• Не збирайтесь на кризі великими групами.

• Не заїжджайте на лижах з крутого берега на неперевірену кригу.

Правила поведінки при користуванні електричними приладами

При користуванні електричними приладами не можна:

• залишати без догляду ввімкнені прилади;

• ставити під розеткою електронагрівальні прилади, бо контакти розетки можуть перегрітися;

• вмикати у розетку декілька приладів одночасно;

• торкатися оголених місць при порушенні електропроводки або оголенні електричного проводу, поломці розетки;

• вмикати несправні електричні праски, самовари тощо;

• стукати по екрану телевізора, що згас, він може зайнятися або вибухнути; телевізор необхідно негайно вимкнути.

При користуванні нагрівальними приладами не можна:

• вмикати їх через трійник та розміщати під розетками;

• накривати, адже прилад перегрівається;

• використовувати у тривалому режимі.

Правила безпечного користування побутовими газовими приладами

Гази, і особливо продукти їх згоряння, спричиняють отруйну дію, тому треба дотримуватися особливої обережності. Необхідно провітрювати приміщення, де є газові прилади. Забороняється:

• користуватися газовими колонками при відсутності тяги;

• відкривати кран газопроводу, не перевіривши, чи закриті всі крани газової плити;

• стукати по кранах, пальниках твердими предметами;

• сушити речі над газовою плитою.

Почувши запах газу, перекрийте кран газопроводу і викличте аварійну бригаду за номером 104. Якщо ви виявили запах газу в приміщенні, то дотримуйтесь наступних правил:

• не вмикайте електрику;

• не запалюйте сірники;

• не паліть;

• провітріть приміщення.

Будьте обережні: запобігайте утворенню іскор у будь-який спосіб, адже це може призвести до загоряння газу та його вибуху.

Звертаємося до дорослих із наполегливим проханням відповідально поставитися до своїх батьківських обов'язків, не залишати дітей надовго без уваги. Пам'ятайте, що піклуватися дітьми і виховувати їх – це прямий обов'язок батьків.

Зимові канікули – пора відпочинку, свят та розваг. Саме тому необхідно пам’ятати про необхідність дотримання елементарних правил поводження в побуті, у громадських місцях, на вулицях тощо. З метою попередження нещасних випадків, травматизму просимо вас дотримуватися таких правил безпеки:
  • не залишайте дітей без нагляду. Ви повинні знати, де і з ким знаходиться ваша дитина;
  • слідкуйте, щоб діти обережно поводилися з вогнем;
  • пам’ятайте: використання піротехнічних засобів (петард, бенгальських вогнів, хлопавок) небезпечне для життя і здоров’я;
  • нагадуйте дітям, що необхідно дотримуватися правил дорожнього руху;
  • не дозволяйте, щоб діти ходили на водоймища, які ще не вкриті кригою або вкриті тонкою кригою;
  • нагадуйте дітям правила поводження з побутовим газом під час користування газовими плитами;
  • пам’ятайте про правила поводження з дикими та бездоглядними свійськими тваринами.

Будьте вкрай обережні, бережіть своє життя та життя своїх близьких! Дотримуйтеся правил безпеки життєдіяльності, привчайте до цього дітей!Пам’ятайте: ваше життя – у ваших руках, намагайтеся зробити все, щоб зберегти його.

Свято запам’ятається надовго, якщо воно пройде без проблем. А подбати про це повинні Ви самі.

У разі необхідності телефонуйте:
При пожежі – «101»
До міліції – «102»
Швидка допомога – «103»
Служба газу – «104»

Зробимо життя безпечним!

Тож нехай новорічні свята і зимові канікули будуть радісними, незабутніми, принесуть безліч яскравих і приємних вражень вам та вашим дітям!



У 2018 році пробне ЗНО відбудеться в березні

Участь у пробному тестуванні дасть можливість відчути атмосферу зовнішнього незалежного оцінювання та дізнатися про всі етапи його проведення.
Український центр оцінювання якості освіти затвердив наказ про проведення пробного зовнішнього незалежного оцінювання у 2018 році.
Реєстрація для участі в пробному ЗНО триватиме з 9 до 31 січня 2018 року. Зареєструватися можна буде на сайтах регіональних центрів оцінювання якості освіти.
Пробне зовнішнє незалежне оцінювання з української мови і літератури відбудеться 24 березня, з історії України, математики, біології, географії, фізики, хімії, англійської, іспанської, німецької, французької мов – 31 березня. У день проведення пробного тестування кожен зареєстрований учасник може скласти тест з одного навчального предмета.
Результати пробного ЗНО для осіб, які введуть свої відповіді до спеціального сервісу, будуть оприлюднені на інформаційних сторінках 30 березня – з української мови і літератури, з інших предметів – 6 квітня.

Спалахи кору в українських школах продовжуються

На жаль, ми продовжуємо повідомляти сумні новини про спалахи кору в українських школах. Черговий з них зафіксовано в м. Луцьк Волинської області. За повідомленням Волинського лабораторного центру МОЗ станом на 07 листопада 2017 року в загальноосвітній школі № 25 зареєстровано 5 ймовірних випадків захворювання на кір в початкових класах. Троє дітей госпіталізовано в інфекційні відділення, 4 хворих були не щеплені, а 1 – щеплений лише одноразово. Усі діти, що захворіли, навчалися в одному класі. Наразі життя дітей поза загрозою, а в школі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.


В рамках місячника "Увага! Діти на дорозі" було організовано та проведено:

/Files/images/дорожня небезпека.jpg

- зустрічі з представниками дорожніх служб
-практичні навчання ПДР на автомайданчиках та вулицях селища із залученням інспекторів ДАІ
- бесіди, виховні години , тематичні лінійки, вікторини з дітьми відповідно до вікових груп: 1- 4, 5- 9, 10 - 11 класах;
- кінолекторії , тренінги , анкетування;
- конкурси малюнків та творчих робіт;- чергування загонуЮІР з 02.09 по 20.09 біля школи;
- конкурси кросвордів;- театралізовані вистави, лялькові театри.- організовані та проведені Єдині уроки з ПДР за участю інспекторів ДАІ;
- на уроках української мови було проведено написання диктантів та творчих робіт на відповідну тематику ;
- серед учнів 1-4 та 5-9 класів було проведено конкурс малюнків «Знання правил дорожнього руху – запорука здоров’я»;
- організовані виступи ЮІР для учнів молодшої ланки;-
В цілому робота педагогічних колективів та учнівської молоді спрямована на популяризацію знань Правил дорожнього руху та їх дотримання в повсякденному житті, була організована на достатньому рівні.

Заповіді батьківства

/Files/images/i (2).jpg

Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?

Чимало вчених у різний час обгрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в основу десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб - їхніх дітей.

1.Люби свою дитину!

Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.

2.Оберігай своє дитя!

Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.

3.Будь добрим прикладом для своєї дитини!

Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.

4.Грай зі своєю дитиною!

Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини - водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.

5.Працюй зі своєю дитиною!

Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими - то погляд у майбутнє.

6.Дозволь дитині набувати життєвого досвіду,нехай навіть не безболісного, але самостійного!

Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.

7.Покажи дитині можливості і межі людської волі!

Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.

8.Привчай дитину бути слухняною!

Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.

9.Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку

і які може підказати її власний досвід!

Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.

10.Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!

Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.


22.09.2017. Загальношкільні батьківські збори


/Files/images/збори1.jpg

15. 09. 2017 р. вiдбулися батькiвськi збори у 5 класi

Порядок денний:

1. Задачi учнiвського та батькiвського колективу на 2017-2018 н. р.

2. Анкетування

3. Висування та обговорення кандидатур до класного та шкiльного батькiвського комiтету

4. Про благодiйну допомогу школi вiд батькiв

5. Придбання батьками для учнiв автентичного пiдручника з англiйськоi мови.

6. Рiзне.


/Files/images/фото зно.jpg

8 вересня набув чинності наказ Міністерства освіти і науки України, що регулює проведення зовнішнього незалежного оцінювання 2018 року.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
31.07.2017 № 1103
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2017 р. за № 1014/30882

Деякі питання проведення в 2018 році зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти

Відповідно дочастини третьоїстатті 45 Закону України «Про вищу освіту»,статті 34Закону України «Про загальну середню освіту»,Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання та моніторингу якості освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1095 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 533),Порядку проведення зовнішнього незалежного оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 січня 2017 року № 25, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2017 року за № 118/29986,НАКАЗУЮ:

1. ЗатвердитиПерелік навчальних предметів, із яких у 2018 році проводиться зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти(далі - Перелік), що додається.

2. Встановити, що в 2018 році:

1) зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти, проводитиметься з 22 травня до 14 липня;

2) кожен зареєстрований учасник зовнішнього незалежного оцінювання має право скласти тести не більш як із чотирьох навчальних предметів із Переліку;

3) для проведення зовнішнього незалежного оцінювання з англійської, іспанської, німецької, французької мов використовуються завдання сертифікаційних робіт (предметні тести) двох рівнів складності: рівня В1 та рівня В2;

4) результати зовнішнього незалежного оцінювання з трьох навчальних предметів зараховуються як результати державної підсумкової атестації за освітній рівень повної загальної середньої освіти для випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2018 року:

українська мова і література (українська мова);

математика або історія України (період ХХ - початок ХХІ століття);

один з навчальних предметів, зазначених упунктах 2-11Переліку (за вибором випускника);

5) випускники старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2018 року, які бажають зарахувати результат зовнішнього незалежного оцінювання з іноземної мови як оцінку за державну підсумкову атестацію та вивчали цю іноземну мову на профільному рівні, мають складати відповідний предметний тест рівня В2;

6) результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури (українська мова) зараховуються як результати державної підсумкової атестації за освітній рівень повної загальної середньої освіти для учнів (слухачів, студентів) професійно-технічних, вищих навчальних закладів, які в 2018 році здобудуть повну загальну середню освіту.

3. Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю.Г.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Хобзея П.К.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр Л. Гриневич

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти і науки України 31.07.2017 № 1103

ПЕРЕЛІК
навчальних предметів, із яких у 2018 році проводиться зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання, здобутих на основі повної загальної середньої освіти

1. Українська мова і література.

2. Історія України.

3. Математика.

4. Біологія.

5. Географія.

6. Фізика.

7. Хімія.

8. Англійська мова.

9. Іспанська мова.

10. Німецька мова.

11. Французька мова.

Директор департаменту вищої освіти О. Шаров
Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Ю. Кононенко

Увага! З 1 вересня 2017 року розпочався місячник «Увага! Діти на дорозі!»

/Files/images/Uvaga.jpg

Мета проведення місячника «Увага! Діти на дорозі!» – забезпечення безпеки маленьких пішоходів дорогою до школи. Правоохоронці закликають і батьків приділити необхідну увагу безпеці дітей на дорозі.

Літні канікули завершилися, а це означає, що на вулицях міст та селищ знову побільшало маленьких пішоходів. Аби нагадати дітям Правила дорожнього руху, призабуті за літній період, класні керівники провели у перший день вересня уроки з правил безпечної поведінки на дорозі, забезпечуючи чергування біля школи для безпечного пересування дітей.

Шановні батьки, Вам потрібно приділити більше уваги своїм малюкам! Пам’ятайте – безпека ваших дітей насамперед залежить від вас.Не полінуйтеся вкотре нагадати дітям основні правила безпечної поведінки на дорозі, пройдіть з ними маршрутом від будинку до школи, звертаючи увагу на особливості дорожнього руху. І, звичайно, дотримуйтесь правил самі, адже найкраще навчання – це ваш особистий приклад правильної поведінки.



Правила поведінки дітей

З метою попередження нещасних випадків та травматизму дітей під час літніх канікул нагадуємо правила безпеки під час проведення літніх канікул, з обов'язковим їх дотриманням.

Перебуваючи на вулиці, учні повинні дотримуватися правил дорожнього руху:

- рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, притримуючись правого боку;

- за межами населених пунктів, рухаючись узбіччям чи краєм проїжджої частини, йти назустріч руху транспортних засобів;

- переходити проїжджу частину тільки по пішохідних переходах, зокрема підземних і наземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч;

- у місцях із регульованим рухом керуватися тільки сигналами регулювальника чи світлофора;

- виходити на проїжджу частину із-за транспортних засобів переконавшися, що не наближаються інші транспортні засоби;

- чекати на транспортний засіб тільки на посадкових майданчиках (зупинках), тротуарах, узбіччях, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

- у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного або синього кольору, чи спеціальним звуковим сигналом, треба утриматися від переходу проїжджої частини або негайно залишити її;

- категорично заборонено вибігати на проїжджу частину, влаштовувати на ній або поблизу неї ігри, переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом;

- по проїжджій дорозі рухатися на велосипеді можна тільки дітям, які досягай 16-ти років;

- для катання на інших засобах (скейтборд, самокат, ролики тощо) слід обирати місце на дитячих майданчиках та ін., на проїжджу частину виїжджати заборонено;

- перебувати поблизу залізничних колій дітям без супроводу дорослих заборонено.

Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, транспорті, учні повинні дотримуватися правил пожежної безпеки:

- заборонено брати з собою вогненебезпечні предмети, що можуть спричинити пожежу (запальнички, сірники, петарди, бенгальські вогні, феєрверки, цигарки, легкозаймисті речовини, вогнезаймисту рідину тощо);

- користуватися газовою плитою вдома можна тільки із спеціалізованим електричним приладом для вмикання і під наглядом дорослих;

- користуватися електроприладами тільки сухими руками і в присутності батьків;

- у разі виявлення обірваних проводів, неізольованої проводки, іскріння проводки, слід негайно повідомити дорослих;

- у разі пожежної небезпеки (наявності вогню, іскріння, диму) слід негайно вийти на повітря (за двері, балкон) та кликати на допомогу. Викликати службу пожежної охорони за номером «101», назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію: наявність вогню, диму, кількість людей у приміщенні, залишити номер свого телефону;

- при появі запаху газу в квартирі, приміщенні у жодному разі не вмикати електроприлади, не користуватися стаціонарним чи мобільним телефоном, відчинити вікна, двері, перевірити приміщення, вимкнути газову плиту, якщо вона була ввімкнена, й вийти з приміщення, покликати на допомогу дорослих, негайно повідомити в газову службу за номером «104», пожежну охорону – «101», назвавши своє ім’я, прізвище, коротко описавши ситуацію й залишивши номер свого телефону.

Під час канікул, перебуваючи вдома, на вулиці, в спеціалізованих установах, громадських місцях, приміщеннях, транспорті учні повинні виконувати правила з попередження нещасних випадків, травмування, отруєння тощо.

Відпочиваючи у прибережній зоні, слід виконувати правила безпечної поведінки на воді:

- під час канікул заборонено перебувати біля водойм без супроводу дорослих;

- не запливати за огороджувальні буї, не підпливати до моторних човнів, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;

- не використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;

- не стрибати у воду зі споруд, не пристосованих для цього, й у місцях, де невідомі глибина та стан дна;

- не організовувати у воді ігри, пов’язані з пірнанням;

- не стрибати у воду з човнів, катерів, вітрильників та інших плавзасобів; - не використовувати для плавання дошки, камери від волейбольних м’ячів, рятувальні круги, надувні матраци (особливо у штормову погоду);

- не купатися біля обривів та зарослих рослинністю берегів.

Заборонено перебувати біля будівельних майданчиків, кар’єрів, закинутих будівель.

Категорично заборонено вживати алкоголь, наркотичні засоби, тютюнові вироби, стимулятори. Уникати вживання в їжу незнайомих грибів.

Категорично заборонено брати в руки, нюхати, їсти незнайомі дикі рослини чи паростки квітів, кущів, дерев, що може призвести до отруєння.

Беручи участь в іграх, не створювати хаотичного руху, не штовхатися, не кричати. На вулиці бути обережним, дивитися під ноги, щоб не впасти в яму чи відкритий каналізаційний люк.

Не підходити на вулиці до обірваних, обвислих проводів.

Не підходити до щитових, не залазити на стовпи з високовольтними проводами – можна отримати удар електрострумом від високовольтних живлень на відстані 5 м.

Обережно поводьтеся на дитячих майданчиках, у парках відпочинку:

- спочатку переконайтеся, що гойдалки, атракціони, перекладини та інші прилади у справному стані.

Заборонено виходити на дах багатоповерхівки. Не підходити до відчинених вікон, мити вікна тільки в присутності дорослих, не нахилятися на перила, парапети сходинок.

Не спускатися у підвали будинків чи інші підземні ходи, катакомби, бомбосховища – там може бути отруйний газ.

Не вступати в контакт із незнайомими тваринами.

Не розмовляти й не вступати в контакт із незнайомцями.

Не відчиняти двері будинку незнайомим особам.

Не заходити в під’їзд, ліфт із незнайомими людьми. Якщо незнайомець провокує якісь дії щодо вас, одразу кликати на допомогу.

Якщо ви погано почуваєтеся, а дорослих немає поряд, слід викликати швидку медичну допомогу за номером «103», описавши свій стан, назвавши номер свого телефону, домашню адресу, прізвище, ім’я, а також зателефонувати батькам.

При необхідності телефонуйте:


«101» – пожежна охорона

«102» – міліція

«103» – швидка медична допомога

«104» – газова служба

Шановні батьки! Виховуйте у дітей навички культури безпечної поведінки, демонструючи на власному прикладі обережність у поводженні з вогнем, газом, водою, побутовою хімією, ліками. Виділіть декілька хвилин на відверту розмову з дітьми. Пам’ятайте, ці хвилини вимірюються ціною життя. А щоб неждана мить не стала початком великої біди — потрібно давати дітям чіткі знання і вміння, як діяти у тій чи іншій ситуації.

Пам’ятайте, що життя наших дітей залежить тільки від нас самих! Не залишайте дітей без нагляду!

Гарного та безпечного відпочинку!

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

Можливі причини складностей у навчанні дітей:

  • Дитина нездорова.
  • Учень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.
  • Батьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів.
  • Дорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.
  • Дитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).
  • Батьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.
  • Дорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.
  • Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.



Поради батькам, що допомагають дітям учитися

• Намагайтеся займатися з дитиною так, щоб вона не нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій.

• Повторюйте вправи. Розвиток розумових здібностей дитини визначають час і практика. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант завдання.

• Не виявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів і незначного просування або навіть деякого регресу вашої дитини.

• Будьте терплячими, не поспішайте, не давайте дитині завдань, що виходять за межі її інтелектуальних можливостей.

• У заняттях з дитиною треба знати міру. Не змушуйте дитину виконувати вправу, якщо вона весь час крутиться, стомилася, неврівноважена. Спробуйте визначити межі витривалості дитини, збільшуйте тривалість занять щоразу на невеликий відрізок часу.

• Бажано використовувати ігрову форму занять, оскільки діти погано сприймають чітко регламентовані, повторювані, монотонні заняття.

• Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за терпіння, наполегливість тощо. Ніколи не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Формуйте в неї впевненість у своїх силах, високу самооцінку.



Золоті правила для батьків

• Більшість дітей - "звичайні". Не робіть зі своєї дитини вундеркінда, окреслюючи непосильні вимоги, орієнтуючи на недосяжні еталони. Дитина повинна частіше відчувати задоволення від того, що вона щось може, ніж тривожитись з приводу того чого не може зробити.

• У різних дітей - різні здібності (розумові, художні, математичні, організаційні, вольові, чуттєві). Здібності треба розвивати! Але ваше перше завдання - визначити оптимум вашої дитини.

Не орієнтуйте навіть найбільш здібну дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою, бо завжди поруч знайдеться хтось більш обдарований працелюбний.

Здійснитися в житті може лише активна дитина, Виховуйте людину дій , вчинку.

• Не повчайте у незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає дитину - розуміє її чесноти і вади, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.

• Викорініть із своєї практики вираз: "Роби, раз я вимагаю". Замініть цю форму вимоги іншою: "Роби, тому що цього не можна не зробити". Зростаючи, особистість повинна звикнути до виконання вимог не на догоду зовнішньому розпорядженню, а тому, що вони розумні, доцільні...

• Довіряйте дитині. Людина, яка виростає у довірі, йде по життю спокійно, зона відкрита, товариська, доброзичлива. Будьте терплячими! Ставтесь терпляче до дитячих проявів: процес розвитку є випробуванням не лише для дорослих але й для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю.

• Ніколи не кажіть, що за всіма життєвими проблемами не лишається часу на виховання дитини.



Правила електробезпеки

Щороку в Україні майже 50 дітей уражається електричним струмом. Серед причин — незнання елементарних правил електробезпеки, поведінки поблизу енергетичних об’єктів. Та найголовніша і найнебезпечніша причина – це дитяча цікавість – риса, як стверджують психологи, особливо притаманна підліткам, адже саме в цьому віці людина найактивніше пізнає навколишній світ, виробляючи нові навички поведінки. Дуже часто такий досвід формується на власних помилках, а іноді, на жаль, стається непоправне і ціною пізнання стає найцінніше – життя.
Чи можемо ми, дорослі, вплинути на статистику нещасних випадків від ураження електричним струмом? Звичайно, так. І тут якихось особливих знань про струм непотрібно. Просто важливо своїм дітям розказати, що електричний струм – це благо цивілізації, без якого наше життя немислиме, однак при неправильній поведінці він може бути смертельно небезпечним. А ще , особливо під час літніх канікул чи календарних свят, коли діти довший час залишаються без нагляду дорослих, періодично їм нагадувати про правила електробезпеки і можливі наслідки від пустотливої поведінки з електричним струмом.



Безпека дітей в Інтернеті

Ми живемо в епоху інформаційних технологій, які увійшли у життя кожного з нас. Кожний шостий житель Землі регулярно працює у Всесвітній мережі, а в розвинутих країнах її колапс може призвести до колапсу цивілізації. Сьогодні електронною павутиною користується кожен п'ятий українець. Розвиток сучасної глобальної мережі Інтернет дав поштовх у розвитку різного виду страхів для дітей та їхніх батьків. Дорослі, не завжди маючи досвід спілкування в мережі, щонайменше, стривожені доступом своїх чад до цієї «темної та страшної мережі». Ніхто не заперечуватиме, що тепер Інтернет відіграє важливу роль у житті людей. Просто вражає, скільки часу у нас забирає Інтернет.

Сьогодні Інтернетом користується понад чверть населення земної кулі – 1,9 млрд. людей. Середній рівень Інтернет-проникнення у світі наближається до 30%, а в розвинених європейських країнах цей показник досягає 70%. В Україні ця цифра становить 10-12 млн. осіб – близько чверті населення країни. При цьому діти потрапили в Мережу значно раніше за дорослих. На тлі стабільно високого рівня користування Інтернетом серед дітей віку 11-14 і 15-17 років, також зростає число дітей молодшого віку (6-10 років). У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки?

Виконання наступних пунктів допоможе захистити вашу дитину під час перебування її в мережі:

1. Разом з дітьми розробіть правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких вони збираються заходити.

2. Знайдіть час для відвідування сайтів разом з дітьми та заохочуйте їх ділитися з вами знаннями, отриманими в Інтернеті.

3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагає реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.

4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації. Наприклад, місце навчання або улюблені місця для прогулянки.

5. Навчайте дітей не розміщувати свої чи сімейні фотографії.

6. Поясніть, що давати свої паролі не можна нікому, крім батьків, навіть найближчим друзям.

7. Поясніть, що не потрібно відповідати на невиховані й грубі листи. Якщо отримали такі листи, то потрібно сповістити про це батьків чи вчителів.

8. Скажіть дітям, що їм не слід зустрічатися з людьми, яких вони знають тільки з Інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають. Якщо ж це необхідно, то спочатку треба спитати дозволу батьків. Зустріч у громадському місці та й у присутності батьків.

9. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в Інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.

10. Навчіть дітей поважати інших в Інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила етикету діють скрізь – навіть у віртуальному світі.

11. Наполягайте, щоб діти не завантажували музику, комп'ютерні ігри та інші програми без вашого дозволу.

12. Поясніть, наскільки небезпечно для комп’ютера переходити на посилання, адреси яких вам невідомі!

13. Контролюйте діяльність дітей в Інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина і що вона на них робить.

ІНТЕРНЕТ БУВАЄ НЕБЕЗПЕЧНИМ !

Публікації про шкідливий вплив на здо­ров'я дітей комп'ютерної техніки ще можна зустріти в засобах масової інформації, але мало хто порушує питання негативного впливу на не сформовану дитячу психіку відео - та фотоматеріалів сумнівного харак­теру, якими переповнений Інтернет. Ні для кого не секрет, що там безкоштовно можна знайти інформацію будь-якого змісту, на­віть інструкцію з виготовлення вибухівки.

Сумна статистика криміналістів свід­чить, що зростання агресивної поведінки молоді безпосередньо пов'язана із система­тичним переглядом сайтів в мережі Інтер­нет, які демонструють злочинні, агресивні дії (про вбивства, побиття та знущання над людьми в найдрібніших деталях). Самостій­ний перегляд матеріалу такого змісту міцно осідає в психіці молодої людини і які вис­новки вона зробить після перегляду - ніхто не знає.

Серед молоді стало дуже популярним та­ке заняття, як знімати на мобільний телефон побиття та знущання, які відбуваються в школі, у дворі, та викладати їх в Інтернеті.

Якщо в реальному житті підліткові важ­ко знайти однодумців щодо якогось «не­зручного» питання, то в мережі охочих обго­ворити будь-які незручності можна знайти швидко і багато. Якщо телевізійні фільми з насиллям, мультфільми з монстрами та усілякими жахами (якими, на жаль, також переповнений ефір телебачення) перегляда­ються усіма членами родини і хоч якось об­говорюються, засуджуються, то блукання Інтернетом відбуваються усамітнено і таєм­ничо, без будь-якого стороннього втручання на правильність розуміння та тлумачення змісту переглянутого. Тут підліток сам фор­мує свої уподобання щодо будь-яких проявів людської поведінки. А потім ми бідка­ємося, звідки ж з'являються збоченці, діто­вбивці, маніяки та інші соціальне небез­печні особистості нашого суспільства.

Користуючись послугами Інтернету не забувайте і про заходи безпеки у спілку­ванні з людиною, яку ви не бачите, та нав­чайте цим правилам і своїх дітей. Адже віртуальні шахраї дуже гарні психологи: представляючись одним з ваших давніх знайомих, вони дізнаються від вас конфі­денційну інформацію, як, наприклад, коли у вас вдома нікого немає, з ким ви прожи­ваєте, ваш майновий стан і т. д. Квартирні крадіжки, вчинені за наводками, отрима­ними шляхом спілкування шахрая з постраждалим через мережу, на жаль, вже не рідкість.

Тож, шановні батьки, якщо ваші діти ко­ристуються послугами Інтернету, то не забу­вайте стежити за змістом матеріалів, які пе­реглядає ваше чадо, а краще користуйтеся системою «Батьківського контролю» або просто введіть пароль, щоб діти не могли са­мостійно підключатися до мережі. Спілкуй­теся частіше з дітьми, щоб вони не відчува­ли себе самотніми, станьте для них найкра­щими друзями, з якими можна говорити на будь-які теми та вирішувати будь-які пи­тання. Будьте пильними до будь-яких змін у поведінці та уподобань вашої дитини у зв'язку із появою в домі Інтернету.



Пам'ятка про профілактику суїциду

УВАГА, ЯКЩО У ДИТИНИ:

1. Різко змінились звички, ставлення до їжі, сну.

2. Гостра зміна по вед інки – агресивність, втечі, протест, скандальність, примхливість, участь у заходах з ризиком для життя.

3. Дитина веде себе так, ніби-то у чомусь винна (самоосуд, безнадійність, роздратованість). Неприйняття похвали і нагороди.

4. Спроби суїциду в історії сім’ї, або у власному минулому.

5. Смерть, втрата або зрада близької людини.

6. Різке зникнення активності і інтересу до розваг.

7. Виникають напади голосної, швидкої, іноді безупинної мови, наповненої скаргами, звинуваченнями або закликами про допомогу.

8. Різке поліпшення настрою після депресивного стану.

9. Порізи на зап’ястках.

10. Тремтіння, сухість губ та прискорене дихання.

11. Тема смерті в розповідях, питаннях, іграх,

письмових роботах.

12. Вербальні погрози – прямі чи завуальовані (типу:

„ви мене більше не побачите”, „мені тепер все одно”,

„усе проти мене”, „з мене досить”...)

13. Зненацька наведення порядку у власних речах,

роздавання і дарування особистісно-цінних речей.

ВАШІ ДІЇ:

1. Організувати спостереження за дитиною.

2. Стимулювати дитину до особистісних контактів.

3. Створити умови, в яких дитина відчує свою значущість.

4. Зрозуміти її, прийняти як особистість, налагодити турботливі відносини.

5. Бути уважним співрозмовником і ні в якому разі не сперечатися, вселяти надію.

6. Терміново проінформувати адміністрацію, психологічну та медичну служби.

Причини суїцидів серед підлітків:

1) утрата коханої людини;

2) стан перевтоми;

3) приниження почуття власної гідності;

4) образи почуття дружби та любові;

5) руйнування захисних механізмів особистості внаслідок

вживання алкоголю, гіпогенних психотропних засобів і

наркотиків;

6) ототожнювання себе з людиною, яка скоїла самогубство

(приятелів, героїв книг, кінофільмів);

7) різні форми страху, гніву та суму з різних приводів;

8) реальну або уявну втрату батьківської любові,

нерозділене кохання, ревнощі;

9) шкільні конфлікти.

Суїцидальні спроби і наміри найчастіше виникають у підлітків у відповідь на:

- систематичне словесне та фізичне приниження;

- ігнорування їхніх думок близькими;

- при не заслугованному покаранні;

- обмеження самостійності;

- сексуальні проблеми, які притаманні даному віку, вагітність;

- коли дитина відчуває себе «не потрібною».

Основні чинники причин суїцидальної поведінки у практично здорових підлітків та юнаків:

а) дезадаптація, пов’язана з порушеннями соціалізації, коли місце молодої людини в соціальній структурі не відповідає рівневі її домагань

б) конфлікти із сім’єю – частіше зумовлені неприйняттям системи цінностей старшого покоління

в) алкоголізація і наркотизація як підґрунтя для виникнення суїцидальної ситуації та передумов для швидкої її реалізації.




До уваги Батьків !

1. Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки й педагоги. Учити жити — це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько, вчитель.

2. Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, — це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

3. У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків. Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім'я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім'я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

4. Турбота батька і матері про здорову сім'ю. Справжня мудрість вихователя — батька, матері — в умінні дати дитині щастя дитинства — це спокійне домашнє вогнище.

5. Сім'я — це первинний колектив українського суспільства. Чи почуває дитина, що блага її життя — наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці і турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека — виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне — її особисті потреби, а все інше — другорядне. Я бачу лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість — жити заради когось.

6. Готових рецептів сімейного виховання немає. Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини — велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

Щоб виховати дитину, слід дотримуватися правил у реалізації своїх сімейно-побутових педагогічних функцій.

Основні з них такі:

1. Встановлювати і дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (праці, навчання, дозвілля, відпочинку), практикувати визначення кожному членові сім'ї його обов'язків, контролювати їх виконання, спільно з дітьми аналізувати стан життя родини, її перспективи, внутрішньосімейні плани тощо.

2. Постійно тримати в полі зору шкільне життя дитини, цікавитись її успіхами, проблемами, труднощами, інтересами, запитами, прагненнями і способами їх задоволення.

3. Знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали, пріоритетні життєві орієнтири.

4. Виховувати у дітей відповідальне, ціннісне ставлення до свого здоров'я, розуміння обов'язку допомагати в майбутньому своїм пристарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям, утримувати свою сім'ю.

5. Компетентно й педагогічно грамотно обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, алкоголіки), перша інформація повинна надійти від батьків, а не від компанії.

6. Обмежувати доступ дітей до інформації, що популяризує проституцію, наркоманію.

7. Розвивати і заохочувати самостійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію.

8. Підтримувати постійний зв'язок зі школою.

9. Знати і вміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків, токсичних речовин.

10. Бути готовими до прийняття певних «дисциплінарних» рішень щодо обмеження непродуктивного» часу життя дитини і контактування її з «підозрілими» товаришами.

Закон України «Про освіту» (витяг)
Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини.

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

Постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їхніх природних здібностей.

Поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, повагу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів.

Сприяти одержанню дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту відповідно до вимог до її змісту, рівня та обсягу.

Виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Стаття 60. Права батьків.Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:

Вибирати заклад освіти для неповнолітніх дітей.

Обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування в закладах освіти.

Звертатися до органів державного управління освітою з питань навчання, виховання дітей.



Поради психолога щодо виховання дітей

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач.

Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.

Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.

Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.

Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.

Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.

Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.

Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.

Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.

Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.

Вчіться та навчайте дітей правильно спілкуватись

Щоб навчитися правильно говорити, треба навчитися читати і слухати.

Читаючи, зосереджено заглиблюйтеся в зміст написаного: намагайтеся побачити, почути, зрозуміти й запам’ятати художні особливості мови, мовні звороти.

Збагаченню словникового запасу допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйтеся в їх вимові та використанні, добирайте до них антоніми та синоніми, вивчайте слова, що використовуються в переносному значенні,

Намагайся не лише запам’ятати мову оратора, а й прийоми її побудови.

Стежте за тим, щоб у розповіді не було слів-паразитів, не використовуйте непотрібних повторів — це збіднює мову.

Стежте за побудовою речень, не вживайте складних конструкцій.

Щодня читайте вголос по 15—20 хв., усвідомте зміст тексту, поміркуйте, де зробити паузу, поставити наголос, якого емоційного відтінку надати мові.

Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов’язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов’ю та розумінням!

Посміхайтесь!



Рекомендації батькам щодо виховання дітей

Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.

Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.

Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.

Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.

Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».

Поради для батьків

1. Уранці підіймайте дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прикрощі, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.

3. Не посилайте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює, витрачає сили.

4. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, застережень: «Дивися, поводься добре!», «Щоб не було поганих балів» тощо. У дитини попереду важка праця.

5. Забудьте фразу: «Що ти сьогодні отримав?» Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після виснажливого робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, а згодом сама все розкаже.

7. Зауваження вчителів вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть із дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна сідати відразу за виконання завдань, необхідно 2-3 години відпочити.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15-20 хвилин необхідно відпочивати 10-15 хвилин.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А коли вже потрібна допомога, то без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «давай поміркуємо разом», «згадай, як пояснював учитель» тощо.

11. Під час спілкування з дитиною не вживайте фразу: «Якщо ти будеш добре вчитися, то...».

12. Упродовж дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих із дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте самі, без неї. Коли щось не виходить, порадьтесь з учителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан.

15. Залучайте дітей до хатньої і суспільної праці, точно визначте коло їх обов'язків.

16. Учіть підлітка:

цінувати дружбу, поважати суспільну думку;

правильно оцінювати свою поведінку й поведінку інших;

порівнювати свої дії з діями інших, робити відповідні висновки.

17. Виховуйте:

витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі.

чесність, правильність, уміння відстояти честь свою, родини, колективу тощо.

18. Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.

19. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.

20. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй «Доброго ранку!» і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.

21. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: «Що сьогодні було цікавого?»

22. Намагайтеся, щоб дитина була прив'язана до помешкання. Повертаючись додому, не забувайте сказати: «А все-таки, як добре вдома!»

23. Ваша дитина принесла бали на семестр. Знайдіть за що її похвалити.

24. Постійно говоріть дитині: «Ти гарний, але не кращий за інших».

25. Скажіть дитині: «Не будь чепуруном — у класі не люблять чепурунів, не будь і замазурою — у класі таких не люблять. Будь просто акуратним»..

26. Коли ви роздратовані, почніть говорити з дитиною тихо, ледь чутно, тоді роздратування відразу проходить.

27. Коли дитина виходить з будинку, обов'язково проведіть її до дверей і скажіть: «Не квапся, будь обережний».

28. Коли син чи дочка повертаються зі школи, зустрічайте його (її) біля дверей. Дитина повинна знати, що ви раді її поверненню, навіть якщо вона провинилася.

Якою ви повинні відпускати дитину до школи— Учень повинен приходити до школи чистим: із чистими руками, шиєю, обличчям. Нігті на руках повинні бути коротко обрізані, волосся охайно розчесане.— Учень повинен одягатися в чисту, охайну учнівську форму. Взуття повинно бути начищеним, чистим.Що повинно бути у портфелі:— Учень повинен мати при собі чисту носову хусточку.— У портфелі мають бути акуратно складені речі, потрібні для занять на цей день.— Книжки слід обгорнути. На обгортці має бути напис: предмет, прізвище учня, клас та номер школи.— Щоб зошити мали охайний вигляд, потрібно класти їх у папку.— Олівці, ручки покладіть у пенал.— Стежте за, тим, щоб звечора все було готове до навчального дня і в портфелі не було нічого зайвого.


Пам'ятка для батьків «Виконуємо домашнє завдання»

1. Учень упорядковує своє робоче місце, свій стіл для навчальних занять чи місце, відведене йому за спільним столом.

2. За записами у щоденнику чи в зошиті встановлює, що саме йому задали.

3. Згадує, у якій послідовності радив учитель виконувати те або інше завдання.

4. Готує потрібні підручники та приладдя: ручку, олівець тощо.

5. Знаходить завдання в підручнику, текст статей та письмових вправ, текст задач тощо.

6. Згадує навчальний матеріал, який пояснював учитель на уроці.

7. Згадує вказівки вчителя щодо способів виконання вправ.

8. Виконує роботу.

9. Звіряє зроблене з тим, що потрібно було зробити: чи часом чогось не забув.

10. Перевіряє, чи правильно виконав завдання; якщо є помилки — виправляє.

11. Якщо це можливо, звертається до батьків або до інших старших членів сім'ї з проханням перевірити, чи розуміє він зміст прочитаної статті, чи правильно розповідає, чи навчився пояснювати розв'язання задачі.



ЖИТТЯ ДИТИНИ – ЦЕ НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ!

Звертаємося до вас: не залишайте дітей без нагляду дорослих, роз’яснюйте їм:

  1. Правила дорожнього руху;
  2. Правила пожежної безпеки;
  3. Правила поводження з електроприладами;
  4. Правила користування ліфтами;
  5. Правила користування газовим приладдям;
  6. Правила поводження з незнайомими та вибухово-небезпечними речовинами;
  7. Правила поводження біля водоймищ;
  8. Правила особистої безпеки та поводження з незнайомими людьми;
  9. Правила санітарії та особистої гігієни;
  10. Правила профілактики отруєнь (особливо грибами та несвіжими продуктами харчування);
  11. Правила поведінки у лісі;
  12. Правила безпечної поведінки при виникненні надзвичайних ситуацій різного характеру.

Пам’ятайте: виховання дітей у сім’ї залежить перш за все від загальної культури батьків! Лише ваша постійна увага й турбота допоможуть дитині уникнути небезпечної ситуації!



Памятка батькам про БЕЗПЕКУ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ

Дитина обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі: не кидатися камінням і твердими сніжками; не дражнити тварин; не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі; не чіпати газових кранів; під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч, ходити тільки по тротуарах; не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів; не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця; швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло. Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу кликати на допомогу.
Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.
Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло.
Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.
Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу жити у чистому помешканні.
Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.
У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не впадати в паніку і, по можливості, швидко намітити план своїх дій. Найчастіше у дітей бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб - промивання чистою (краще кип'яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно її зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що першу допомогу потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.
З побутових травм у дітей найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового паяльника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступшому для дітей місці. Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов'язку на обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот і шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити дитину до лікарні.

Пам'ятайте, Вам, найближчим для дитини людям, потрібно виховувати в ній любов та повагу до себе та інших людей, вчити її піклуватись про себе та оточуючих, щоб попередити небезпеки травм, хвороб та різноманітних нещасних випадків!



/Files/images/99.jpg


Рекомендації батькам щодо організації трудового виховання в родині

Якщо ви бажаєте бачити свою дитину працьовитою(а лише це дає можливість реалізувати себе в житті й претендувати на успіх), то необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

1.Ніколи не позбавляйте своїх дітей в сімейній праці, якої б кваліфікації й уміння вона не вимагала. Це не тільки виховує потрібні в майбутньому сімейному житті навички, але й формує звичку, потребу весь час робити щось для родини, є запорукою майбутнього сімейного благополуччя.

2.Трудове виховання потребує від батьків терпіння, наполегливості педагогічного такту. Однак тиск збоку дорослих, надмірний примус може насторожити дитину, викликає в неї протест. Щоб цього не трапилося, батьки в першу чергу мають знати, які види праці запропонувати своїм дітям. Для дітей не треба шукати певну роботу, досить уважно спостерігати за ними – вони самі знайдуть таку роботу, яка їм подобається. Згодом у них сформується стійкий інтерес до визначених видів праці, що згодом може розвитися і стати основою при виборі професії.

3.Окремі види праці дуже важливо закріпити за дітьми в вигляді постійних трудових доручень. Звичайно, це не виключає необхідності давати разові, короткочасні завдання. Даючи дітям короткочасні чи більш тривалі доручення, доцільно обов’язково домагатися їх виконання, доведення справи до кінця. Як короткочасні, так і тривалі доручення несуть у собі величезні виховні можливості: під час їх виконання й при отриманні позитивних результатів дитина відчуває радість праці, розвиває в собі почуття гідності, бажання бути завжди корисним.

4.Морально заохочуйте трудові зусилля кожного члена сім’ї. Виконання роботи має у підсвідомості асоціюватися з одержанням у підсумку позитивних емоцій. Страх невдачі не повинен обмежувати ініціативу й творчість.

5.Наочний приклад батьків, їхній спосіб життя, демонстрація ними задоволення від власної праці – найкращий метод виховання дітей. Невипадково існують сімейні династії, коли діти обирають собі професію батьків, тому що батьки всім своїм життям виховали повагу до цієї професії, сформували в дітей бажання повторити в житті й у роботі своїх батьків і матерів.

6.Ніколи не виносьте ”сміття з хати”. Підтримуйте авторитет і повагу до своєї професії у членів сім’ї, інакше вашій дитині буде важко перебудувати власну свідомість, і за інерцією вона аналогічно буде ставитися до своєї “служби” й не досягне успіху й визнання.

7.Ніколи не розділяйте в сім’ї працю на «чоловічу» й «жіночу». Будь-яка справа має виконуватися якісно. У цьому – запорука виховання почуття обов’язку щодо будь-якої праці, необхідність якого висуває життя .

8.Велике значення має особистий приклад батька й матері. Спілкування дітей з батьками в процесі спільної домашньої роботи, на городі впливає на виховання їхньої працьовитості , позитивно впливає на розвиток самостійності , вимогливості до себе, колективізму, відповідальності, дбайливості й багатьох інших якостей. Причому для вдосконалення ведення домашнього господарства необхідне розумне планування й чітка організація домашньої роботи, справедливий розподіл домашніх обов’язків між усіма членами сім’ї, творче ставлення до праці, коли кожен охоче, без примусу, з душею виконує свої обов’язки в сім’ї.

9.Для трудового виховання в сім’ї характерні неперервність, тривалість і стійкість. Як правило, правильне ставлення батьків до виховання дітей дошкільного і раннього шкільного віку позитивно відбивається потім на їх навчальній, трудовій і громадській активності.

10.При організації трудової діяльності в родині доцільно використовувати різні ігрові прийоми.



/Files/images/123.jpg




ПАМ’ЯТКА

для учнів та батьків

УЧЕНЬ! БЕРЕЖИ СЕБЕ!

1. Постійно дотримуйся правил дорожнього руху. Ніколи не порушуй їх, це небезпечно для життя. Переходь вулицю тільки у відведених місцях. Будь обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Не влаштовуй ігри на проїжджій частині вулиці. Правильно користуйся міським транспортом.
2. Не грайся сірниками та іншими легкозаймистими предметами. Будь обережний з газом. Не вмикай його без дозволу батьків та без потреби.
3. Не чіпай невідомі тобі предмети. При виявленні вибухонебезпечних предметів, повідом дорослих.
4. Будь обережний з електроприладами. Не вмикай їх без дорослих. Не торкайся оголених проводів. Виходячи з дому, перевіряй, щоб усі електропобутові прилади були відключені.
5. Будь обережним біля водоймищ, не ходи по льоду у період танення. Не влаштовуй ігри поблизу водоймищ
6. Виконуй правила протипожежної безпеки. Не грай з вогнем. Не розпалюй багаття.
7. Не чіпай бездомних кішок та собак. Спілкування з ними призводить до нещасних випадків.
8. Не заходь у ліфт з незнайомими людьми.
Учні, дбайте про своє здоров’я та життя!
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
1. Не залишайте дітей без догляду. Знайте, де і з ким бувають Ваші діти, чим вони займаються.
2. Випускаючи дитину на прогулянку, нагадуйте їй про правила дорожнього руху, про правила поведінки в громадських місцях.
3. Постійно нагадуйте про правила власної безпеки.
Шановні батьки, дбайте про здоров’я та життя Вашої дитини!


Що повинен знати і вміти майбутній першокласник?

Новенький ранець, напрасовані форма, гостро відточені олівці і красиві ручки в пеналі. Все готово до школи! Закінчується літо, і хлопці, і дівчата зовсім скоро підуть в школу. Тисячі першокласників, підстрибуючи від нетерпіння, стиснувши міцно-міцно батьківську руку, відправляться на саму першу в своєму житті лінійку, а потім сядуть за парти.

Раніше дитина, що надходить у перший клас, повинен був уміти читати по складах (хоча брали і тих, хто не вмів), рахувати до десяти і назад, знати напам'ять якесь вірш. Зараз картина змінилася. Діти проходять незліченна кількість діагностик, тестувань, співбесід. Але ось всі хвилювання, пов'язані з тестуванням, позаду, і ви з малюком живете в передчутті 1 вересня. Розкажіть йому про ваше дитинство, згадайте кілька веселих історій. Що повинен знати і вміти майбутній першокласник - про це в нашій статті.

Покажіть шкільні фотографії і розкажіть про вашу шкільного життя і однокласниках. Щоб майбутній першокласник ще більше проникся майбутніми змінами, не захищайте його від підготовки форми і закупівлі шкільно-письмового приладдя. Як приємно буде дитині самій вибрати пенал зі Шреком, щоденник з піратами та обкладинки для підручників з Людиною-павуком! Адже вчитися разом з улюбленими героями набагато цікавіше. Збирати портфель перший час потрібно буде разом з дитиною, тому, що першокласники намагаються засунути туди і ті підручники та зошити, які сьогодні не потрібні. Плюс сніданок, змінне взуття, декілька улюблених іграшок, приносити які в школу, як правило, не забороняється. Про всяк випадок порадьтеся з цього приводу з учителем. Якщо портфель вийшов непідйомний, можна домовитися з вчителем, що ви будете носити не всі книги, або з батьками сусіда по парті - брати половину підручників.

Свято першого дзвоника

Щоб свято першого дзвоника не перетворився на рутинне захід, він повинен надовго запам'ятатися. Якщо всім класом у школі він не відзначається, тоді про це повинні подбати батьки. Цей день повинен стати сімейною традицією і "поповнити ряди" домашніх свят. Щороку відзначали 1 вересня походом в кафе, виїздом на природу, зустріччю з однокласниками і т.п. Організувати свято не складно, головне - бажання. Трохи печива і солодощів, море лимонаду або соку, весела музика, нескладні конкурси, яскрава одноразовий посуд, ковпаки, свистульки-дуделкі - і ось він, свято! Зірками вечірки, звичайно, стають першокласники, а й батьки повинні брати участь у конкурсах, співати пісні, інакше свято сімейним не назвеш. Добре, якщо в сім'ї вже є школярі, тоді цей день вже знайомий новоспеченому учневі. А якщо ваша сім'я "йде в перший клас" вперше, то молодшим дітям потім простіше буде влитися в нову шкільне життя. Якщо раніше дитини вранці будили батьки, можна придумати новий ритуал - з сьогоднішнього дня встаємо по будильнику. Часу має вистачити, щоб можна було спокійно зробити всі ранкові процедури і поснідати. З собою дитині можна дати щось з фруктів, пиріжок, печиво, коробочку соку або пляшку води. Не забудьте помити фрукти і покласти в пакет зі сніданком серветки. Після школи, перш ніж приступити до уроків, першокласник обов'язково повинен відпочити. Лікарі навіть рекомендують денний сон учням початкової школи.

Як все встигнути?

Окремо хочеться поговорити про домашні завдання. Вчити уроки повинен учень, а ні в якому разі не батьки. Батьківська функція - контроль. А найчастіше буває так: дитина приходить зі школи, до вечора чекає, поки повернуться з роботи мама і тато, потім вечеряє і тільки після цього сідає за уроки. До цього часу малюк втомлюється, він вже не здатний сприймати інформацію, природно, процес затягується, та й правильність виконання страждає. Набагато краще буде, якщо дитина, відпочивши після школи, вивчить уроки, а батьки ввечері перевірять. Причому перевіряти треба, тільки виконання завдання, а не правильність. Це вже - робота вчителя. А щоб першокласник зміг зорієнтуватися в часі, на допомогу прийде будильник: продзвенів - пора за уроки. Або поставте малюкові "напоминалку" в мобільному телефоні. І ще про один важливий обставину. З початком шкільного життя у дитини з'являється спокуса записатися відразу в усі секції і гуртки, які тільки є поблизу. Але батьки не повинні забувати, що навчальне навантаження і новизна шкільного життя вимагають від першокласника багато сил і енергії. Тому потрібно гарненько подумати, перш ніж дозволяти дитині відвідувати танцювальний гурток, музичну школу або секцію східних єдиноборств. Якщо є можливість, то краще перечекати рік, щоб маленький учень звик до нового життя, увійшов до її ритм, і вже потім записувати малюка в ізостудії або спортивну студію.




/Files/photogallery/816/ььььь.jpgВитяг із Закону України «Про освіту»


Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості.

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї . виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни: сприйняття здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідну до вимог щодо її змісту, рівня обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.
Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сімїДесять заповідей для батьків

Поради батькам

Золоті заповіді батькам
Шановні батьки! Давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо своїх дітей і бажаємо їм щастя. Ці рекомендації допоможуть вам швидше набути батьківської мудрості.

1.Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

2.Не сприймайте свою дитину як свою власність, не ростіть її для себе, не вимагайте від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.

3.Ніколі не навчайте тому,у чому самі не обізнані.

4.Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

5.Довіряйте дитині. Дозвольте робити власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

6.Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.

7.Ніколи не давайте дитині негативних оцінкових суджень(«ти поганий», «ти брехливий», «ти злий»), оцінювати треба лише вчинки.

8.Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

9.Не ставтеся до дитини зневажливо.

10.Будьте послідовними у своїх вимогах.

11.Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими (друзями, однокласниками, сусідами), а порівнюйте лише з тим, якою вона була вчора і якою є сьогодні.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1.Сприятливий мікроклімат у родині.

2.Спільна діяльність членів сім’ї.

3.Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4.Спільний життєвий світогляд.

5.Оптимістичні настрої родини.

6.Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7.Шанування членів родини, повага до старших.

8.Бережливе ставлення до природи.

9.Активна участь дітей у сімейному житті.

10.Відсутність насилля в родині.

11.Збереження родинних традицій і звичаїв.

12.Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13.Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що,за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів — до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

Поради батькам

Часто за нескінченим потоком справ ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитали: « Чого тобі найбільше хочеться?»

«Я хочу захворіти,бо коли я хворіла, тоді мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки, мені було так добре»,- відповіла дитина.

Порада 1

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню з дитиною. І тоді колись почуєте: «Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колиши й онуку».

Порада 2

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: «повинен», «треба». Не забувайте казати дітям «дякую», «вибач», адже вони вчаться того, чого їх навчають. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада З

Будьте в міру вимогливими:

•виправляйте;

•реагуйте на недоліки;

•хваліть за мінімум — карайте за максимум. Примітка: інколи вмійте і «не побачити».

Порада 4

Спільні сімейні обіди — один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

-Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

-Не плямкай!

-Як ти їси, дивитись гидко!

-А хто за тебе «дякую» скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, «нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом».

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо «блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій».

Порада 5

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні,одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

•Коли батько каже «так», а мати — «сяк», росте дитина як будяк.

•Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці — придбати і передати у спадок солідне майно. «Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, — вчить Святий отець Іван Злотоустий, — воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями».
Знайте, батьки, — найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу, в якій закладена саме ця ідея.
«Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві — то два дні, три рибини — три дні… Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом усього свого життя. Отже, — продовжує Святий отець, — учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконаєте свого обов’язку». А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що «коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя», слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7
Матері, привчайте своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: «Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина».

Порада 8
Обов’язок батька — виховати в сина мужність, бо вона є головним показником зрілості юнака.

Батькам п’ятикласників
У п’ятому класі багато що для дітей стає новим: вчителі, предмети, форма навчання, а інколи і однокласники.

Найбільш складним для п’ятикласника є перехід від одного звичного вчителя до взаємодії із декількома вчителями-предметниками. Ламаються стереотипи, самооцінка дитини: адже тепер його оцінює не один педагог, а декілька.

Важливі моменти переходу з початкової школи в середню:
* Діти пізнають свої слабкі і сильні сторони.
* Діти вчаться дивитися на себе очима різних людей.
* Діти вчаться гнучко перебудовувати свою поведінку залежно від ситуації і людини, з якою спілкуються.
Труднощі переходу з початкової школи в середню:
* Поступове зниження інтересу до навчальної діяльності.
* Складні фізіологічні зміни, які супроводжують статеве дозрівання.
* Небезпечні експерименти (куріння, сумнівні знайомства, «погані» компанії).

Пам’ятка батькам обдарованих дітей

Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду внаслідок своїх розчарувань і невдач.
• Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
• Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими.
• Залишайте дитину одну і дозволяйте їйсамій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
• Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
• Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
• Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі незрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
• Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
• Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.




-Не навчайте того, з чим самі необізнані. Для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
-Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.
-Довіряйте дитині. Пояснюйте, що вона робить краще, а не гірше. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина опанує вміння їх самостійно виправляти.
-Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена у своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
-Будьте терплячими. Ваша нетерплячість – ознака слабкості, демонстрація вашої невпевненості у собі.
-Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
-Потурбуйтеся про те, що ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. -Дозвольте їй відпочивати від розпоряджень, наказів, зауважень. Нехай вона вчиться розпоряджатися собою.
-Не використовуйте у своїй практиці вислів: «Роби, якщо я наказав!» Замініть цю форму на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це не принесе тобі користь». Дитина має звикнути до того, що діяти необхідно не за наказом, а тому, що це доцільно, потрібно для когось.
-Оцінюючи дитину, говоріть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а про те, що вас радує. Не порівнюйте її із сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше опанувати ази батьківської мудрості.
-Ніколи не говоріть, що вам бракує часу виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити». Ми виховуємо своїх дітей прикладом власного життя, власною системою цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, облаштуванням у квартирі, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Безпека дітей в інтернеті

Причины возникновения компьютерной зависимости
1. Самая первая и самая главная — отсутствие навыков самоконтроля у ребенка. Став взрослым, он также будет не способен на саморегуляцию своих эмоций. Такой человек не умеет себя контролировать, ограничивать, «тормозить», он делает не думая, не может наметить перспективу, определить результат своего действия, просчитать ситуацию.

2. Взрослые не работают над развитием волевого потенциала ребенка.

3. Ребенок не приучен к труду, к умению видеть работу и выполнять ее. Такой человек не ощущает потребности трудиться во имя близких, выражая этим свою любовь и заботу о них.

4. Ребенка не приучили к самостоятельности, он не научен советоваться, а значит, слушать и самое главное — слышать советы и рекомендации. Такая «глухота» начинается в подростковом возрасте, и взрослые вдруг оказываются совершенно беспомощными, так как видят перед собой как будто совсем другого ребенка — непослушного, словно оглохшего, не воспринимающего родителей.

5. Незнание взрослыми правил психогигиены взаимодействия с компьютером, пользы и вреда от него, невежество взрослых.

6. Поскольку покупка дорогостоящей игрушки — компьютера — связана часто с нежеланием родителей полноценно выполнять свои родительские обязанности, то ребенок, лишенный родительского внимания, удовлетворяет потребность в тепле и общении, взаимодействуя с компьютером.

7. Взрослеющий подросток сталкивается с трудностями, свойственными взрослой жизни. Не умея справиться с ними самостоятельно, не находя поддержки взрослых, ребенок попросту уходит в виртуальный мир с нарисованными друзьями и врагами, чтобы не участвовать в странном и страшном мире взрослых.

8. Бурная переписка (более 20 сообщений в день) также способствует возникновению зависимости, так как время в переписке летит незаметно, хотя она и не передает эмоций и чувств.

9. Задумывались ли родители, есть ли у их ребенка способность преодолевать жизненные трудности? Умеет ли он справиться с простой жизненной задачей? Как устанавливает контакты для общения? Как они обучают его решать жизненные задачи? Вместе с ним? Или он воспитывается на готовых рецептах?

10. Сегодня много говорят о счастье. Подростки точно знают: они хотят быть счастливыми. Но жизнь предлагает разное: и минуты радости, и испытания. Человек создан для счастья, бесспорно. Только если он не находит удовольствия и радости в обычной жизни, то придумывает «свой мир», в котором на достижение «счастья» не надо тратить душевные силы. И вот для людей, ставящих наслаждение превыше всего, объявился еще один укромный уголок, где можно спрятаться от лишних проблем и хлопот, — компьютерные игры.

11. Стиль воспитания в семье построен на давлении, указаниях, воспитании ведомой личности, которая в результате все равно не умеет подчиняться и слушаться.

12. Родители в общении с ребенком не осознают его взросления, не изменяют стиля общения, не выходят на диалог, согласованные действия.

13. Ребенку в семье некомфортно, так как комната — его личное пространство — устроена не по его вкусу, не выражает его личностных установок и мироощущения. Дом для него — это гостиница, он всегда был здесь гостем, а не хозяином.

14. Мама — сильная женщина, властная, капризная, осуждающая папу, считающая себя лучше (умнее) его, больше зарабатывающая, профессионально более успешная, подавляющая всех, в том числе и собственного ребенка.

15. Не уверенный в себе ребенок, с низкой самооценкой, нецелеустремленный, зависимый от мнения окружающих, легко теряющий уверенность в себе.

16. Замкнутый, малообщительный ребенок, попавший (в силу индивидуальных особенностей или обстоятельств) в коммуникативный вакуум, не принимаемый сверстниками.

17. Развод родителей в трудный возрастной период.

18. Дефицит эмоциональной поддержки со стороны значимых взрослых.

19. Сильный рефлекс подражания, уход в нереальность вслед за «застрявшим» товарищем.

20. Отсутствие контроля со стороны родителей, бесконтрольность личного времени, неумение самостоятельно организовать свой досуг.
Симптомы «сетевой наркомании»

1. Человек выходит в Интернет тогда, когда у него плохое настроение.

2. Чувствует себя подавленным, если находится в Интернете меньше времени, чем обычно.

3. Начались неприятности в школе (пропуски, нежелание учиться, потеря смысла, утрата перспектив, снижение успеваемости по показателям и мнению преподавателей).

4. Появились проблемы в общении, конфликтные ситуации, связанные с взаимодействием с людьми, увеличилось количество людей, которые раздражают, вызывают чувство неприязни, кажутся глупыми, особенно если они не являются активными пользователями Сети.

5. Интернетчик скрывает от друзей и близких родственников реальное количество времени, которое он проводит в Сети, и что там делает (какими сайтами интересуется, с каким количеством людей состоит в переписке).

6. Попытка проводить в Интернете меньше времени терпит неудачу.

7. Занимаясь другими делами, часто думает о том, что сейчас происходит в Интернете.

8. Предпочитает общаться с людьми или искать информацию через Интернет.

9. Отрыв от работы в Интернете воспринимает агрессивно, раздражительно, не откликается на просьбы.
Этапы попадания в зависимость от компьютерных игр

1. Сначала ребенок понимает, что получает огромное удовольствие без серьезных душевных затрат (которые нужны, например, при просмотре серьезного фильма). Потом, вместо того чтобы ходить в школу, подросток идет в компьютерный салон, где сидит круглые сутки. Это приводит к болезни, переутомлению, снижению успеваемости.

2. На втором этапе подросток избегает любой деятельности и любого общения, кроме компьютера.

3. Затем наступает полная деградация. Этот этап проходит не так явно, как при алкоголизме и наркомании, поскольку обычно начинают принимать активные меры администрация школы, родители и другие заинтересованные лица. Но успешность помощи в данном случае аналогична лечению любого запущенного хронического заболевания.
Что делать, чтобы ребенок не стал зависимым от компьютера?

1. Познакомьте его с временными нормами.

2. Контролируйте разнообразную занятость ребенка (кружки, широкие интересы).

3. Приобщайте к домашним обязанностям.

4. Культивируйте семейное чтение.

5. Ежедневно общайтесь с ребенком, будьте в курсе возникающих у него проблем, конфликтов.

6. Контролируйте круг общения, приглашайте друзей ребенка в дом.

7. Знайте место, где ребенок проводит свободное время.

8. Учите правилам общения, расширяйте кругозор ребенка.

9. Научите способам снятия эмоционального напряжения, выхода из стрессовых состояний.

10. Осуществляйте цензуру компьютерных игр и программ.

11. Играйте в настольные и другие игры, приобщайте к играм своего детства.

12. Не разрешайте выходить в Интернет бесконтрольно. Установите запрет на вхождение определенной информации.

13. Говорите с ребенком об отрицательных явлениях жизни, вырабатывайте устойчивое отношение к злу, активное противостояние тому, что несет в себе энергию разрушения, уничтожения, деградации личности.

14. Не забывайте, что родители — образец для подражания, поэтому сами не нарушайте правила, которые устанавливаете для ребенка (с учетом своих норм, естественно).

15. Проанализируйте, не являетесь ли вы сами зависимыми? Курение, алкоголь, телевизор? Ваше освобождение — лучший рецепт для профилактики зависимости у вашего ребенка.
Что делать, если вы подозреваете у ребенка компьютерную зависимость?1. Не идите путем насилия, не вводите строгих запретов и ограничений. Не делайте ничего быстро и резко, так как если ребенок серьезно «завис», то резкое отлучение его от «наркотика» может привести к кардинальным поступкам (самоубийству, его попыткам, уходу из дома и пр.).

2. Настройтесь спокойно преодолевать болезненное состояние.

3. Не действуйте «на авось», пользуйтесь проверенными рецептами с учетом индивидуальной ситуации и личностных особенностей вашего ребенка.

4. Попробуйте выйти на диалог. Расскажите о пользе и вреде, которые можно получить от компьютера.

5. Поговорите о свободе, праве выбора, их границах и ответственности за право принимать решения.

6. Установите небольшое ограничение режима пребывания в виртуальном пространстве. Проследите реакцию на новые условия и, самое главное, их выполнение. Проверьте, сложно ли ребенку выдерживать новые временные рамки.

7. В случае если сокращать время постепенно удается, то идите этим путем до установления нормы.

8. Если ребенок обещает, но не выполняет, так как его зависимость сильнее его самого, необходимо обратиться к специалисту. Для начала — к психологу. Специалист определит, какова степень зависимого состояния и есть ли у него возможности справиться с проблемой.

9. Если психолог порекомендует обратиться к психиатру, значит, зависимость приобрела максимальную форму и захватила личность ребенка, частично изменив его сознание.

10. Ищите психолога, имеющего опыт решения проблем компьютерной зависимости.



Поради психолога батькам майбутніх першокласників /Files/photogallery/816/ллллл.jpeg

Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.
Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.
Як підготуватися до першого вересня?

Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.
Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»
Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи
Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.
Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.
Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.
Які типові прояви стресу і дезадаптації?

Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

Дитина відмовляється йти в школу.
Як можна знімати стрес?

Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

Вкладення
Кiлькiсть переглядiв: 1073

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.