Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства відзначається 18 листопада

2016-11-18

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей досі залишається трагічною реальністю для всіх країн. Вони є серйозним порушенням прав дитини та мають довготривалі і руйнівні наслідки на все життя. Аби запобігти цим злочинам, сприяти кримінальному переслідуванню винних і захистити жертв насильства Рада Європи у 2015 році запровадила Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, який проходить 18 листопада.

Проблема сексуального насильства над дітьми є проблемою прихованою. Надзвичайно важко встановити кількість потерпілих дітей. За оціночними даними Ради Європи кожна п'ята дитина страждає від різних форм сексуального насильства. Часто засоби інформації висвітлюючи історії про дітей, які зазнали насильства, були викрадені чи навіть вбиті, описують злочинців-незнайомців, але важливо знати, що такі злочини не є типовими. Особи, які скоюють сексуальне насильство над дітьми, у 8 випадках із 10 (за даними NSPCC) зазвичай є добре знайомими людьми для дитини. Це можуть бути члени сім‘ї, друзі, сусіди. Деякі з них працюють на посадах, що передбачають постійний контакт з дітьми, деякі мають авторитетні позиції та користуються довірою і повагою серед інших дорослих. У випадку, коли агресор є близьким родичем, дитина може не розповідати про насильство аж допоки не стане дорослою. А може не розповісти ніколи.

В чому ж полягає суть проблеми ?

Сексуальні посягання відносно дитини включають в себе форми як фізичного, так і психічного насильства. Поняття «інцест» використовується в тих випадках посягань, коли відбувається кровозмішення.

До сексуального посягання відносять і сексуальну експансію щодо дітей та підлітків, наприклад використання їх в дитячій порнографії.

Суть сексуальної травми :

- ненормальне сексуальне переживання;

- сексуальні дії, в які втягуються діти і підлітки, що перебувають в положенні залежності, не дозрілі ще за своїм розвитком для повного усвідомлення ситуації і відповідно не можуть дати свою згоду на ці домагання;

- фізичні або психічні посягання на сексуальну недоторканність дитини;

- переслідування з натяками на секс, виставлення напоказ їх статевих органів, сексуальні ласки, участь або присутність дитини при порнографічних фото або відео зйомках, участь його в акті онанізму або безпосередньо статевому акті .

Непрямі ознаки сексуального насильства

- нічні кошмари, зміст яких завжди однаковий;

- небажання згадувати і розповідати іншим про ці епізоди дитинства;

- відчуття депресії, страху, виникнення шкідливих звичок. Ці симптоми характерні більше для жінок, аніж чоловіків, які піддавалися в дитинстві сексуальним зазіханням;

- розвиток у хлопчиків, що піддавалися насильству, невпевненості у своїй статевій приналежності, що під час дорослішання може привести до зайвої агресивності, за допомогою якої вони намагатимуться самоствердитися. В зрілому віці у них нерідкі проблеми в області сексуальних відносин – 20-50% з них самі скоюють розпусні дії відносно дітей.

Особливості відносин між учасниками

У дитини склалися хороші відносини з такою людиною, він відчуває, що його люблять, і не уявляє, що з ним можуть так погано вчинити. Про багато випадків не заявляють (згідно з підрахунками, поліція дізнається лише про 10%).

Вік жертв сексуального насильства

Сексуальні посягання відносно дівчаток трапляються найчастіше в 8 - 11 років щодо хлопчиків трохи пізніше. При інцесті вони тривають протягом кількох років.

Шість груп ризику для дітей:

1. Діти жінок, з якими жорстоко поводяться вдома.
2. Діти жінок, які самі були жертвами жорстокого фізичного та / або сексуального поводження в дитинстві.
3. Онуки бабусь / дідусів, які здійснювали сексуальне посягання щодо своїх або чужих дітей.
4. Діти з сімей з неясними віковими межами між поколіннями і де батьки перебувають в жорсткій залежності один від одного.
5. Брати / сестри дитини, яку сексуально використовують.
6. Діти-інваліди з порушеннями розвитку або ще якось відрізняються від інших дітей.

Синдром пристосування

Реакції дітей на сексуальну травму об'єднали в так званий синдром пристосування. Дитина розуміє, що сексуальний контакт повинен триматися в таємниці, що вона безпорадна по відношенню до дорослого. Не отримуючи своєчасно допомоги, дитина змушена змиритися з подальшими посяганнями. Якщо дитина через тривалий час розповість про ситуацію близьким або властям, велика ймовірність, що їй не повірять. В такому випадку вона найчастіше бере свої слова назад, що також розглядається, як підтвердження обману.

Симптоми залежать насамперед від віку дитини, рівня розвитку, відносин з кривдником, типу сексуальних дій, їх тривалості. Формується«синдром постсексуальної дії»- у дитини можуть бути які завгодно порушення поведінки.

Симптоми після сексуального насильства

У молодших школярів часто спостерігається регресивний стан поведінки, наприклад, вони можуть почати мочитися в ліжко, смоктати палець. У них може виникнути страх перед чоловіками.

Вони можуть стати примхливими, боятися темряви, відмовлятися спати на самоті. У деяких проявляється надмірний інтерес до сексу, сексуальних ігор, що може призвести до того, що їм не дозволять грати з іншими дітьми.

Однак слід нагадати, що підвищений сексуальний інтерес можуть проявляти і деякі діти з психічними порушеннями, наприклад з аутизмом, розумовою відсталістю, біполярним розладом, психозом!

У школярів середніх класів, які пережили сексуальне насильство, спостерігається зниження концентрації уваги і, як наслідок, успішності . У них також можуть бути порушення сну, нічні кошмари, фобії. У них часто виявляються і такі психосоматичні симптоми, як біль у животі, в горлі, головний біль.

Почуття сорому і страх показати своє тіло, може призвести до відмови від участі в заняттях спортом або обстеження у шкільного лікаря. Через цей страх діти відгороджуються від товаришів.

Підлітки, які не наважуються розповісти про все це, втрачають віру в себе. Можуть проявлятися саморуйнівна поведінка, шкідливі звички.

Сексуальні посягання вважаються найчастішою причиною того, що дівчатка тікають з дому. Винуватці насильства вибудовують сильний психологічний захист - навіть собі не зізнаються в тому, що скоїли якесь посягання. Кожен визнає вину частково, заперечуючи бажання і те, що був ініціатором, відхиляє деякі скарги або тип посягання і не вважає, що все це шкодило дитині. Такі люди часто стверджують, що не мають уявлення, про що йде мова, що дитина бреше.

У 90% випадків винуватець зазвичай не злочинець, не антисоціальний тип і не психічно хвора людина. Це схильні до усамітнення чоловіки, яким важко працювати з будь-ким, вони не можуть зав'язати постійний чуттєвий контакт, погано контролюють імпульси, погано переносять розчарування. Вони завжди відчувають себе самотніми, відчувають глибоке почуття неповноцінності, часто психологічно незрілі. Значна частина таких чоловіків ( від 30 до 75%) піддавалася сексуальним зазіханням в дитинстві.

Варто пам’ятати ще одну важливу річ. Незважаючи на доволі розповсюджений міф, щопро сексуальні зазіхання навмисно брешуть, ґрунтовні дослідження доводять протилежне: із 10 000 дітей, з приводу яких були заяви про посягання, брехали лише дві дівчинки-підлітка!

То ж будьте уважні до своїх дітей, вмійте їх вислухати, почути, допомогти у вирішені їх дитячих проблем - навіть якщо вони видаються вам несуттєвими, дріб’язковими. Довіряйте дітям і вони довірятимуть вам, що значною мірою вбереже їх від можливих непередбачуваних ситуацій, в тому числі від описаних в даній статті