Загальні підстави виникнення прав та обов’язків батьків та дітей. Загальні правила визначення материнства і батьківства.

2017-11-02

Батьки i дiти мають взаємнi особистi немайновi та майновi права та обов’язки. Права та обов’язки матерi, батька i дитини ґрунтуються на походженнi дитини вiд них, засвiдченому державним органом РАЦСу (ст. 121 СК України). Народження фiзичної особи та встановлення її походження належать до актiв цивiльного стану, що пiдлягають державнiй реєстрацiї (ст. 49 ЦК України).

На пiдставi реєстрацiї народження дитини видається свiдоцтво про народження, в якому засвiдчується походження дитини вiд зазначених у ньому батькiв (одного з батькiв). Визначення походження дитини вiд матерi (засвiдчення материнства) не залежить вiд того факту перебувала жiнка, яка народила дитину, у шлюбi чи нi. Якщо в свiдоцтвi про народження дитини вiдсутнiй запис про батька дитини або запис про батька проведено в установленому порядку за вказiвкою матерi, жiнка, яка народила дитину, вважається одинокою матiр’ю (ст. 181 Закону України «Про внесення змiн до Закону України «Про державну допомогу сiм’ям з дiтьми» вiд 04.07.2002 р.). За загальним правилом, документом, що пiдтверджує походження дитини вiд певної матерi, є медичне свiдоцтво про народження, що видається закладами охорони здоров’я, незалежно вiд пiдпорядкування та форми власностi, де приймаються пологи (Форма № 103/о «Медичне свiдоцтво про народження» затверджена наказом Мiнiстерства охорони здоров’я України вiд 08.08.2006р). При визначеннi походження дитини вiд певного батька важливе значення має обставина, перебуває мати дитини в шлюбi чи нi.

Визначення походження дитини від матері і батька, які перебувають і не перебувають у шлюбі між собою.Дiти рiвнi у своїх правах незалежно вiд походження, а також вiд того, народженi вони у шлюбi чи поза ним (ст. 52 Конституцiї України). Презумпцiя щодо визначення походження дитини вiд матерi та батька, якi перебувають у шлюбi мiж собою (ч. 1 ст. 122 СК України). Якщо дитина народилася до спливу десяти мiсяцiв вiд дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недiйсним, але пiсля реєстрацiї повторного шлюбу її матерi з iншою особою, вважається, що батьком дитини є чоловiк її матерi у повторному шлюбi (ст. 124 СК України). Визначення походження дитини народженої в результатi за-стосування допомiжних репродуктивних технологiй регулюється ст. 123 СК України. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж собою може вiдбуватися: а) за спiльною заявою матерi та батька дитини (ст. 126 СК України); б) за заявою чоловiка, який вважає себе батьком дитини (ст. 127 СК України); в) в судовому порядку (ст. 128 СК України), що проводиться за наявностi спору що-до особи, яка є батьком дитини. Пiдставою для визнання батькiвства можуть слугувати будь-якi вiдомостi, що засвiдчують походження дитини вiд певної особи, зiбранi вiдповiдно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК України). У разi смертi чоловiка, який не перебував у шлюбi з матiр’юдитини, факт його батькiвства може бути встановлений за рiшенням суду (ст. 130 СК України). За рiшенням суду може також бути встановлений й факт материнства (ст. 132 СК України). Оспорювання батьківства, материнства. Особа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батькiвство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини (ч. 1 ст. 136 СК України). Межi у часi щодо можливостi оспорювання батькiвства встановленi у ст. 136 СК України. Оспорювання батькiвства можливе також i з боку таких осiб:

• спадкоємцiв особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 СК України);

• матерi дитини щодо батькiвства свого чоловiка (ст. 138 СК України).

Не має права оспорювати материнство жiнка, якiй було iмплантовано зародок, зачатий подружжям (сурогатна матiр), а також жiнка, яка є донором яйцеклiтини для зародка, iмплантованого в органiзм iншої жiнки (ч. 2,3 ст. 123 СК України).

Стягнення з особи, яка записана батьком, матір’ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька, матері дитини з актового запису про її народження (ст. 140 СК України).

Проблеми визначення походження дитини, встановлення та оскарження батькiвства визначається особистим законом дитини на момент її народження – «lex patriae» (ст. 65 Закону України «Про міжнародне приватне право»). Однак у низці двостороннiх угод аналiзоване правило формулюється трохи iнакше: встановлення i оспорювання походження дитини вiд певної особи регулюється законодавством тiєї держави, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини (ч. 2, 3 ст. 28 Договору мiж Україною i Республiкою Польща «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальних справах» вiд 24 травня 1993 р.; ч. 2, 3 ст. 28 Договору мiж Україною i Республiкою Молдова «Про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних i кримiнальних справах» вiд 13 грудня 1993 р).